Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПЕРЕСТУПИЛИ МЕЖУ ВІЧНОСТИ АНАСТАЗІЯ СТЕФАНЮК 25 травня 2006 р. 81-й Відділ СУА у Дітройті зазнав великої втрати - після важкої і довгої недуги відійшла у вічність наша дов голітня і заслужена членка Анастазія Стефанюк. Анастазія Стефанюк багато років працювала для добра Відділу й цілої організації Союзу Українок Америки. Дуже часто вона приймала цілий наш Відділ у свойому домі, а після чергового засідання від бувалося прийняття, а ще потім читання новин із України чи нашої організації. Ми, всі членки 81-го Відділу, відчуваємо відсутність Анастазії між нами, але воля Господня є незломна - мусимо коритися! Вічна їй пам’ять! Олена Лісківська, голова 81-го Відділу СУА. Замість квітів у пам’ять бл. п. Анастазії Стефанюк 81-й Відділ СУА склав 25 дол. на Пресовий Фонд журналу “Наше Життя”. Продовження зі стор. 12. Спектаклі, спеціяльні концертні програми, кочове життя, відкриті полуторки*, пил при фронтових доріг - основні спогади тієї доби. З осені 1942 р. Варвара Олексіївна залишилася сама - дочці вдалося влаштуватися на навчання до Москви. За ці роки актриса створила ще низку цікавих образів у спектаклях С. Найдьонова („Дети Ванюши”), К. Симонова („Русский лес”), О. Островського („Поздняя любовь”) тощо. Та найбільшим досягненням актриси став образ Кручиніної у відомій драмі О. Островського „Без виньї виноватие”. Чи не тому такою близь кою, душевно рідною була для неї роль актриси, що все життя несла в серці горе найбільшої материнської втрати, бо кривавилася в душі своя біда, ятрилася незагойною раною. Психологічно внутрішній стан Варвари Олексіївни надзвичай но сильно перегукувався із почуттями її героїні. Не раз за ці роки думалося жінці, що вже, мабуть, давно розстріляли її коханого, а всеодно чекала, плекала велику надію, живилася нею - і виплекала. У березні 1943 р. нарешті вдалося зруйнувати кляту стіну німоти. І знову полетіли на Північ і з Півночі листи й телеграми, ожило зболене серце, знову забилося гучно в чеканні. * Полуторки - малі вантажні авта. Чекати ж довелося ще не один місяць. До кінця грудня подружжя ще листувалося. Десь у ве- ресні-жовтні 1943 р. Павла Михайловича пере водять до Луб’янської тюрми у Москві, а в кінці жовтня під вигаданим прізвищем (Крохаль П. М.) змушені відвезти в клініку професора Пев- знера, де лікують майже півтора місяці („випи сали” лише 2.12.43 p., але в Бутирську тюрму; звільнили 7 грудня 1943 p.). А до Москви можна проїхати лише за перепусткою, якої ніхто не дасть. „Ти, значить, бідная одним-однесенька, бідняточко”, пише їй Вишня 2.9.43 р. з лікарні. А очікування для обох стає дедалі нестерпніше. Адже ж обоє вони неначе знову народилися одне для одного. Одному - щастя, що його таки не забули, не зреклися, дочекалися, другій - що виявився живим, не розстріляли. „Я під ліжком буду жити, аби лише з Вами...”, - пише О. Вишня 19. 10. 1943 р. „Я найщасливіша в світі жінка - у мене два люблячих створіння, яких я люблю, їх серця б’ються в унісон з моїм, і мені шалено хочеться враз притулити їх до свого серця і поцілувати радісно і щасливо,” - посилає Варвара Олексі ївна до Москви в день свого народження чоло вікові і дочці листівочку. Продовження в наступному числі. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
