Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ХРАНИТЕЛЬ ДУХОВНИХ СКАРБІВ 15 грудня 2005 року на 62-му році життя відійшов у вічність Василь Скуратівський - відомий ук раїнський письменник, етнограф і фолкльорист, людина високого на ціонального самоусвідомлення. Ця шляхетна особистість добре відома українцям діяспори. Прикро і сумно, чому невблаганна смерть забирає з-поміж нас найдостойніших, най- благородніших. Народився Василь Скуратівський у ма льовничому хуторі Великий Ліс Коростенського району на Житомирщині. Його дитинство припало на повоєнні літа, коли підлітки змушені були завчасно підміняти батьків та старших братів, котрі не повернулися з війни. Після закінчення факультету журналістики Київського університету ім. Т. Г. Шевченка Василь пра цював у районних та обласних газетах, збирав фолкльорні та етнографічні матеріяли. У рес публіканській періодиці та збірниках публікував матеріяли народознавчого характеру, які були високо оцінені читачами. Редколегії газет не одноразово визначали автора переможцем своїх конкурсів. Національна Спілка журналістів України нагородила В. Скуратівського дипло мом „Золоте перо”. Працювати для української культури в часи тоталітарної системи, коли заборонялася наша традиційна обрядовість, народна пісня, релігія, могли тільки справді сильні духом, нескорені. Як говорив Євген Сверстюк „...доля людини на землі - витерпіти все і подякувати Богові за ту долю, яку тобі суджено. І що важливо - треба бути гідним своєї долі”. Власне, гідним своєї долі і був цей народознавець. Він пройшов сотні верст від хати до хати, щоби записати духовний дивосвіт нашого народу, щоби його відстояти. Нелегко було видати уже зібране. Багато клопоту вийшло з першою народознавчою книгою Василя Скуратівського „Берегиня”. Як згадував автор, уже коли йшла верстка, її ледь „не зарізали”. Був 1987 p., і тільки завдяки Ліні Костенко, Олесеві Гончару та Валерієві Шевчуку „Берегиня” стала справж нім тріюмфом, здобула величезну популярність. Якраз у той час почали вивчати народознавство в школах та вищих навчальних закладах. Книж ку старались придбати вчителі, викладачі вузів, студенти та учні. Вона стала не тільки підруч ником, але настільною книгою. „Берегиня” - це наш скарб, що утверджує національні ідеали, відтворюючи поетичний світогляд і красу люд ських взаємин, веде нас до оберегів - давніх і добрих символів, які викупані у чар-зіллі, обла городжують людські душі. Зворушує синівська любов Василя Скуратівського у звертанні до своєї матері: „Мамо, - дивлюся ув теплі нень чині очі, в яких, здається, одсвічується вся блакитизна рідної землі, і запитую, - а що означає „Берегиня”? - Берегиня, любий мій синочку, - відказує вона, - це наша оселя. Усе, що в ній є, що ми нажили, що приберегли від своїх батьків та дідусів, чим збагатилися й освятилися хатнім пожитком, дітьми, піснею, злагодою чи суперечкою, добрим словом, спо гадом у цій хаті - все це, щоб ти знав, і є берегиня...” Все життя та творчість Василя Скуратів ського пройняті духом самовідданості своєму народові, щоденному творчому пошуку. І хоч би що було, усвідомлюючи, наскільки ризикує Василь Скуратівський в редакції журналу „Наше Життя
Page load link
Go to Top