Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Позолочені сонцем трембіти Розбудили гори і ліс, І старі, і дорослі, і діти У найкраще убрання вдяглись. Закосичились трави шовкові, Заквітчались долини й ліси. На гуцулах кресані святкові, Дорогі киптарі й череси. Тож трембітам тепер трембітати - Увійшли ручаї в береги, Повернулась весна у Карпати Розповзлися під сонцем сніги. На росах, на водах, На всіх переходах - Розкотом весняні громи!.. На горах, на зворах, То шелест, то шорох - Шуми, Черемоше, шуми!.. ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ Був холодний, непривітний березень 1939 року. Темні брудні хмари покрили верхи Карпат. Зловіщо завивав вітер, а ялиці та смереки стогнали жалібно. Між горами, над самою рікою Тисою, розкинулося маленьке гірське село Велика Копаня, по самій середині дороги з Королева над Тисою до Хусту. Маленькі білі хатки хилилися до стіп гори, немов курчатка до квочки. Гарне село Велика Копаня. Та тепер густа мряка закутала хатки й на крок не видно. Чути тільки дзвони малої церковці. Не втихають. Б’ють на тривогу. “Люди, готуйтеся! Ворог наступає!” Село ніби вимерло. Жінки й діти поховалися по хатах, а чоловіки побігли що скорше на широку долину перед селом, де вже були Карпатські Січовики. Вони з поспіхом копали рови та підготовляли набої до скорострілів. У далечині стояло мадярське військо з танками, готовими до наступу. Хата дядька Івана на самому краю села. Дядько і його старший син Василь пішли окопи копати. А в хаті залишилася тільки мати з Марічкою та Оленкою, що ще в школу не ходять, і Петром, що ось восени в п’яту клясу піде. - Мамко! - А що тобі тра - синку? - Мамко, пустіть мене до тата. Я теж хочу воювати. - Ні синку, ти ще маленький! Орест Манюк. Із приватної збірки Анни і Володимира Саф ’янів. Петро ДОРОШКО Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
