Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
за дивної обставини. Оселившись наприкінці 1845 року в селі В’юнищі (саме ремонтувався будинок Козачковського), Шевченко раптово занедужав. Господар спішно привіз його до Переяслава, щоб підлікувати. В одному зі спогадів А. О. Козачковський згадує: „У жовтні того ж року Шевченко приїхав до мене хворий і прожив у мене близько двох місяців. Уранці він звичайно писав, ніби граючись. Я саме мав тоді справу з євреями, і вони часом заповнювали мою вітальню, в якій Шевченко найчастіше працю вав, але цей гамірний кагал не тільки не заважав йому (хоча він міг би піти до кабінету), а навпаки. Продовжуючи писати, він прислухався до розмов євреїв, втручався в них і, розсмі шивши чимось кагал, сам реготав, продовжуючи швидко і безупинно свою справу, без будь-яких виправлень”. За таких умов були написані дві поеми „Наймичка” і „Кавказ”, посвята Шафари- кові до „Єретика”. Напередодні різдвяних свят поетове здоров’я знову погіршилося. Він майже не виходив зі своєї кімнати. Родина Козачков ських робила все, щоб якось допомогти гостеві. Ледь підводячись, Тарас Григорович при- хопцем присідав на краю ліжка і швидко щось записував на аркуші паперу. Надвечір 25 грудня 1845 року (7 січня 1846 - за новим стилем) гість покликав Козачковського. „Наберись терпіння, - мовив спроквола, - і послухай, що я написав тільки-но: „Якумру, то поховайте Мене на могилі, Серед степу широкого, На Вкраїні милій... ” Дочитавши щойно написаного вірша, поет відклав на сам кінець кушетки аркуш і стомлено приліг. „Прекрасний твір, - сплеснув у долоні господар оселі, - але ти, мій друже, поспішив трохи - твоє велике життя тільки починається”. Тарас Григорович прискіпливо подивився на свого першого слухача „Заповіту”. „Надто зле по чуваюсь, - мовив сумотливо. - Але, як кажуть, у кожного своя доля і свій шлях широкий, завер шив діялог. - Добре, що я зараз на своїй, на рідній Україні. А воно й помирати не так страшно. Ось за таких обставин, як засвідчують су часники, і народився славетний Шевченків „За повіт”, котрий завершив рукописну збірку „Три літа”. Вона, власне, й стала для царської охранки найосновнішим „доказом”, щоб згодом заточити невгамовного бунтаря в Петропавловську форте цю, а невдовзі без суда і слідства відправити на десять тяжких літ у солдатчину, позбавивши права писати й малювати. Відбуваючи заслання в Оренбурзьких степах, поет зі щемом у душі неоднораз згадував свого щирого приятеля. В одному з листів він писав Козачковському: „Чимало добрих спогадів зберіг я про старий Переяслав і про тебе, мій любий друже!” Доки Шевченко відбував, за його ж сло вами, найжорстокіше, яке тільки можна приду мати покарання, твори поета тим часом роз ходилися по всій Україні, їх вивчали напам’ять, ними жили і одухотворювалися, присягались на вірність отчому краю й очищались як молитвою. Серед цього списку особливе місце належало „Заповітові”. Пізніше Іван Франко в „Присвяті” скаже: „Десять літ він томився під вагою російської солдатської муштри, але для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій”. А в іншому есе - “Тарас Шевченко і його „Заповіт” - визначить роль і місце Великого Кобзаря: „Він є немов великий факел з українського воску, що світиться найяснішим і найчистішим вогнем європейського поступу, факел, що освітлює весь новітній розвиток української літератури”. Про художню вартість „Заповіту”, очевид но, немає потреби говорити - про твір написано безліч досліджень як у вітчизняній, так і зарубіжній літературі. Ця поезія, за одностайною думкою вчених, уосібнилася серед найдоскона ліших зразків світової політичної лірики. Про його всемогутню славу говорять і такі факти: твір перекладено майже всіма найосновнішими мовами нашої планети. Як революційна пісня твір набув великої популярності в роки гро мадянської війни, його бентежний музичний супровід кликав до бою, збуджував патріотичні почуття, вселяв досмертну відданість рідній землі, Вітчизні. Щаслива доля судилася „Заповітові” й у царині музичної культури. На його слова напи сано понад 60 музичних інтерпретацій такими відомими композиторами, як М. Лисенко, М. Вербицький, Г. Гладкий, Я. Степовий, К. Сте- ценко, П. Демуцький, А. Александров, О. Спен- діаров, С. Людкевич, Б. Лятошинський, Л. Ревуцький, Р. Глієр, Д. Кабалевський та ін. Проте найпопулярнішою залишилася мелодія, яку скомпонував Г. Гладкий і обробив М. Лисен-
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
