Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Позолочені сонцем трембіти Розбудили гори і ліс, І старі, і дорослі, і діти У найкраще убрання вдяглись. Закосичились трави шовкові, Заквітчались долини й ліси. На гуцулах кресані святкові, Дорогі киптарі й череси. Тож трембітам тепер трембітати - Увійшли ручаї в береги, Повернулась весна у Карпати Розповзлися під сонцем сніги. На росах, на водах, На всіх переходах - Розкотом весняні громи!.. На горах, на зворах, То шелест, то шорох - Шуми, Черемоше, шуми!.. ЗА КАРПАТСЬКУ УКРАЇНУ Був холодний, непривітний березень 1939 року. Темні брудні хмари покрили верхи Карпат. Зловіщо завивав вітер, а ялиці та смереки стогнали жалібно. Між горами, над самою рікою Тисою, розкинулося маленьке гірське село Велика Копаня, по самій середині дороги з Королева над Тисою до Хусту. Маленькі білі хатки хилилися до стіп гори, немов курчатка до квочки. Гарне село Велика Копаня. Та тепер густа мряка закутала хатки й на крок не видно. Чути тільки дзвони малої церковці. Не втихають. Б’ють на тривогу. “Люди, готуйтеся! Ворог наступає!” Село ніби вимерло. Жінки й діти поховалися по хатах, а чоловіки побігли що скорше на широку долину перед селом, де вже були Карпатські Січовики. Вони з поспіхом копали рови та підготовляли набої до скорострілів. У далечині стояло мадярське військо з танками, готовими до наступу. Хата дядька Івана на самому краю села. Дядько і його старший син Василь пішли окопи копати. А в хаті залишилася тільки мати з Марічкою та Оленкою, що ще в школу не ходять, і Петром, що ось восени в п’яту клясу піде. - Мамко! - А що тобі тра - синку? - Мамко, пустіть мене до тата. Я теж хочу воювати. - Ні синку, ти ще маленький! Орест Манюк. Із приватної збірки Анни і Володимира Саф ’янів. Петро ДОРОШКО Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
