Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАШІ ЗБОРИ Гумореска Я люблю ходити на збори. Останньо це в мене просто хвороба. У пресі дивлюся за оголошенням про збори, у приятелів лише розпитую про збори. Одним словом, де тільки збори, я там. У неділі на Богослуженні я нетерпеливо чекаю, що заповідатиме панотець. Почув, що будуть збори, я про все забув. На “Со миром ізидем” я - з церкви та й до домівки. Закурив і чекаю. Правда. Є у нас ще академії... але це не те, що збори. Я іду на академію з патріотичного обов’язку. Іду, щоб мене бачили, щоб знали і думали, що я ще свідомий українець. Однак щиро признаюсь, на академії не йду з ентузіязмом. Чому? Там лише чуєте, як у піснях оплакують нашу долю, наше минуле, у промовах кажуть, як нас громили, дерли на шматки... І в мить стає вам моторошно. Ідете додому і думаєте, що таки наша справа далеко не на добрій дорозі... А збори - це зовсім щось інше. На збори я іду з завзяттям. Там інший настрій, інша атмосфера. Збори це щось величне, там наша могутність, там наша сила. На зборах горите з завзяттям і, здається, голіруч на ворога пішли б. Збори - це серце нашої спільноти, що молотом б’ється у грудях кожної організації. Лише на зборах відчуєте, що ми живемо, живемо і боремось люто і завзято. Ось вам і образ зборів... Входять на залю. Величавий вид. Кожний бадьорий, грізний, у повному патріотичному піднесенні, не в смутку, не у прибитті. І, здається вам, що будете свідком великого історичного акту... Очі кожного задивлені в даль, немов засліплені візією Золотоверхого. У серці якась притаєна радість ховається. Один одного не бачить. І мається враження, що кожний готується бути творцем великої події. І кожний преться в перший ряд, там його місце. І кожний діяч, здається, це одна Україна, маленька Україна у його великому серці... Виходить голова на сцену і відкриває збори. Його голос тремтить. Він знає, що означають збори. Це не першина. Він знає, що вмить по його слові впаде іскра і вибух. Почнеться страшний бій. І він свідомий, що в тому бою і його не пощадять. Через це, може, він і заторкує у своєму слові патріотичні струни і вони ніжно бринять... Але нікого це не зворушує. Ми прийшли боротись, не плакати. Ніхто навіть не споглядає на нього. Кожний зосереджується на дрібно записаному папірчику. Це промова, це виклик до бою. Хтось там нервово ще щось дописує, там знову червоним олівчиком щось підкреслює і - готово. Голова закінчив. Тепер він наче й зблід. Тиша. Він пропонує розпочати наради молитвою. Стає моторошно. Здається, що це молитва перед смертю сотні героїв, молитва перед несамовитою різнею, де впадуть тисячі... І в душі хилите голову за це. Розумно зробив голова. Так, це одиноке розумне, що, може, він за весь час своєї діяльности зробив. Ви вмить долучаєтесь до спільної молитви і в унісон пливуть слова. „... І остави нам довги наші, якоже і ми оставляєм довжникам нашим...” І знову момент тиші. Здається, якесь прибиття. Невже ж призадумались над молитвою? Не знаємо. До справ треба підходити ділово. Ось і звіти. Перше враження, яке відчитуєте на обличчях присутніх, - нудьга. Так, це, безсумнівно, найнецікавіша точка зборів. Головно ті, які приготували собі промови, нудьгують. І якому лисому чортові здались такі звіти, думає не один. Але немає ради, треба терпіти. Кінець. Ще раз голова підноситься. Він, мабуть, призабув щось у своєму звіті. Але годі йому до слова прийти, хоч і голова. Сотні рук, мов сотні списів піднялись вгору. Та, що вам! Заговорили всі враз, мов у бубни вдарили. Хтось розпучливо пригадав, що ми в демократичному світі. Задержались. Це має ефект. Щоб вас почули інші, мусите, рад не рад, бути демократом. Вирішено і по справі. Ось і вдарено з гармат. Це чільні діячі, плугатори національної ниви. От вам і заорали - аж за серце схопило! Голова і президія затремтіли. От і буде їм! Думаєте, що година такого барабанного вогню і сцена враз із президією в трісках. Один за одним слідує і кожен старається вдарити ще з більшим завзяттям. І так громлять, б’ють і розбивають... „...панове, будьте люди...” Але ж хто їх може почути? Скажіть, хто кого хоче слухати на зборах? Ви чей же не йдете на збори слухати, ви йдете Продовження на стор. 29. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
