Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наша м ова — камінова... МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ПОРАДИ Із редакторського записника Останнім часом посилився потужний наступ на українську мову. Слово „двомовність” знову бродить шпальтами газет, журналів і залами дискусій. Фальшива теза про ,,гармонійну” російсько-українську двомов ність, яку свого часу вороги української незалежности використовували для зомбування населення, і досі зали шається впливовою в нашому суспільстві. Проголошення в окремих районах російської як другої державної (офі ційної) мови безсоромно підтримують деякі народні де путати, навіть українці з роду-племени. На жаль, вони, очевидно, не усвідомлюють того, що жодна країна в сві ті не може викликати до себе поваги, основний етнос якої згоден жити в умовах колоніяльного статусу, в умовах фактичного утиску національної мови й культури. „Не слід гадати, що зміцнення позицій мови відбудеться саме собою, - пише відомий мово знавець Орест Ткаченко, - або що нам би вибачили нащадки, якби через нерозум і недбальство ми втратили свою мову, і що це можна було б „списати” на „несприятливі обставини”. Мовна стійкість народу залежить не стільки від обставин, скільки від його бажання і волі. При бажанні можна воскресити навіть мертву або напівмертву мову, при небажанні - можна і з цілком живої мови зробити мертву”. Невтомне дбання про „інтернаціоналізм” дало вже свої гіркі плоди. Чимало українців, які послуговуються рідною мовою, зі слів, наприклад, „суперечність” і „протиріччя” віддають перевагу другому, попри те, що воно не дуже природне для нашої мови, бо не має похідних. Тим часом „суперечність” належить до великого словотворчого гнізда: суперечити, суперечливий, супереч ливість, суперечливо („суперечити вимогам”; „суперечливість власної вдачі”; „суперечливі мір кування”). Не можна писати й говорити: „називати по прізвищах” (замість „на прізвище”); „вибачте мене, я вибачаюсь” („вибачте мені, прошу вибачення”); „крилатий вираз” („крилатий вислів”); „відношення до культури” („ставлення до культури”). Пам’ятаймо, коли йдеться про живі істоти, вживають слово „відсутність”. Але ні в якому разі не „через відсутність доказів”, треба - „за браком доказів”. Неправомірно також казати „зазначені умови відсутні в тексті” („не містяться в тексті”). Багато сьогодні говориться про геноцид. На шпальтах газет можна прочитати, а з радіо й телебачення почути: „геноцид проти народу”. Тим часом „геноцид” у перекладі з грецької означає буквально „вбивство роду”. А загалом термін тлумачать як винищення народу чи певних груп населення. Прислівник „проти” тут зайвий. Тому правильно звучатиме так: „геноцид народу”. Отож не забуваймо хоч інколи зазирати до українських словників. Колись М. Рильський написав такі мудрі слова, які варто пам’ятати кожному: Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка йДаля. Марія ВОЛОЩАК fb * Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
