Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Наша м ова — камінова... МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ПОРАДИ Із редакторського записника Останнім часом посилився потужний наступ на українську мову. Слово „двомовність” знову бродить шпальтами газет, журналів і залами дискусій. Фальшива теза про ,,гармонійну” російсько-українську двомов ність, яку свого часу вороги української незалежности використовували для зомбування населення, і досі зали шається впливовою в нашому суспільстві. Проголошення в окремих районах російської як другої державної (офі ційної) мови безсоромно підтримують деякі народні де путати, навіть українці з роду-племени. На жаль, вони, очевидно, не усвідомлюють того, що жодна країна в сві ті не може викликати до себе поваги, основний етнос якої згоден жити в умовах колоніяльного статусу, в умовах фактичного утиску національної мови й культури. „Не слід гадати, що зміцнення позицій мови відбудеться саме собою, - пише відомий мово знавець Орест Ткаченко, - або що нам би вибачили нащадки, якби через нерозум і недбальство ми втратили свою мову, і що це можна було б „списати” на „несприятливі обставини”. Мовна стійкість народу залежить не стільки від обставин, скільки від його бажання і волі. При бажанні можна воскресити навіть мертву або напівмертву мову, при небажанні - можна і з цілком живої мови зробити мертву”. Невтомне дбання про „інтернаціоналізм” дало вже свої гіркі плоди. Чимало українців, які послуговуються рідною мовою, зі слів, наприклад, „суперечність” і „протиріччя” віддають перевагу другому, попри те, що воно не дуже природне для нашої мови, бо не має похідних. Тим часом „суперечність” належить до великого словотворчого гнізда: суперечити, суперечливий, супереч ливість, суперечливо („суперечити вимогам”; „суперечливість власної вдачі”; „суперечливі мір кування”). Не можна писати й говорити: „називати по прізвищах” (замість „на прізвище”); „вибачте мене, я вибачаюсь” („вибачте мені, прошу вибачення”); „крилатий вираз” („крилатий вислів”); „відношення до культури” („ставлення до культури”). Пам’ятаймо, коли йдеться про живі істоти, вживають слово „відсутність”. Але ні в якому разі не „через відсутність доказів”, треба - „за браком доказів”. Неправомірно також казати „зазначені умови відсутні в тексті” („не містяться в тексті”). Багато сьогодні говориться про геноцид. На шпальтах газет можна прочитати, а з радіо й телебачення почути: „геноцид проти народу”. Тим часом „геноцид” у перекладі з грецької означає буквально „вбивство роду”. А загалом термін тлумачать як винищення народу чи певних груп населення. Прислівник „проти” тут зайвий. Тому правильно звучатиме так: „геноцид народу”. Отож не забуваймо хоч інколи зазирати до українських словників. Колись М. Рильський написав такі мудрі слова, які варто пам’ятати кожному: Не бійтесь заглядати у словник: Це пишний яр, а не сумне провалля; Збирайте, як розумний садівник, Достиглий овоч у Грінченка йДаля. Марія ВОЛОЩАК fb * Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
