Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вони собі взаємно допомагають, один одного захищають. Мимоволі насуваються аналогії. У бага тьох відношеннях у нас краще. Святочні вечері, звані тепер залюбки „бенкетами”, починаються і кінчаються загальною молитвою. Це має глибшу вимову від однієї ярмурки на голові молодця. Український день, роковини проголошення Незалежносте, відзначається достойніше, як тільки зеленим ірляндським листком при одязі. У той день на ратушах чи пак „ситі голл”, пишаються наші національні прапори, а посад ники міст пригадують усім мешканцям про наші змагання за Волю. Та як воно є в нас з деякими іншими справами? Я вже так давно бачила українця, який проходячи попри нашу церкву, скинув би капелюха, як це робили його батьки й діди на рідній землі. Не думаю, що хтось із посторонніх вважав би цей жест ’’зацофаністю”, - адже з ярмурки ніхто на комерційний „парті” не насміхався! Я б теж воліла не чути, як двоє українців, які розмовляють рідною мовою, пере ходять раптом на „тутешню”, і то доволі ламану, щоб їх не вважали „іншими”. Секретарка у комерційному підприємстві не боїться розмовля ти зі своєю мамою мовою, якої ніхто не розу міє... Я б воліла не чути, як мати кличе свого сина Василька „Волтером”, бо... це „краще” звучить. Я б хотіла, щоб Василько, чи пак „Волтер”, знав рідну мову бодай так, як нею розмовляють продавці італійського роду у крам ниці. Та найголовніше: як це було б добре, коли б кожний українець, без огляду на релігійні переконання, походження, партійну чи ще там якусь приналежність, був для другого українця приятелем саме тому, що вони обидва україн ського роду! І щоб єдність, про яку стільки пишемо, говоримо й співаємо, стала врешті - решт щоденною життьовою практикою... Леся Лисак-Тивонюк. Три букети зілля. Торонто Канада, 1983 Олександер НЕПРИЦЬКИЙ-ГАНОВСЬКИЙ ГУКАЙТЕ ЇХ Гукайте їх! Вони прийшли до нас з-під рідних стріх, Від них чекали запалу і втіх, Вітали їх, достатками ділились - Та десь вони так скоро заблудились, Гукайте їх! Гукайте їх! Прекрасних, добрих, рідних, навіть злих, - Людей землі, освічених, простих Життям новим, щоб марно не розбились, Бо вже багато й так нас розгубилось, Гукайте їх! Гукайте їх! Нова доба очікує від всіх Для Батьківщини праці. Щоб на сміх Собі і людську шкоду не ділились, І щоб в житті без сліду не згубились - Гукайте їх! 1951 Олександер Неприцький-Грановський. «Іскри вірш Музикознавець Є. Єфремов записує народні пісні у хаті Ганни Чалої в селі Теремці. Ліворуч: Прищепа Ольга Кузьмівна (1925 р. нар.), Деща Тетяна Устимівна (1933 р. нар.), Журова Марія Григорівна (1930 р. нар.), Чала Ганна Іванівна (1936р. нар.). Фотографії з виставки Українського Музею “Чорнобиль + 20. Це наша земля... ми тут живемо ”. Фото Сергій Марченко. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
