Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Леся ЛИСАК-ТИВОНЮ К У СУСІДІВ Американська фірма влаштовує для членів своєї управи вечерю. Вечеря відбувається у люксусовому ресторані. Її попереджує так звані „коктейл парі”, під час якої грає спеціяльно замовлений піяніст. Він грає так гарно, що протискаюся поміж гуртом розбавлених співро бітників, щоб поглянути, хто це такий. Та, побачивши заросле обличчя, вуси, бороду, довге волосся, мій зір неохоче відвертається. Вже надоїла нехлюйна, патлата „мода”! Проте, очі все ще схоплюють щось неочікуване: На голові цього молодого здорового чоловіка, чорніє тра диційна жидівська ярмурка! Така сама, яку запам’ятала з дитинства у галицьких містечках і селах. Це міняє враження: отже це не є молодий патлач, який своїм виглядом протестує проти чогось, чого він сам не розуміє, - це пра вовірний, чи як тут кажуть, ортодоксальний визнавець своєї старої релігії, для якого вуси і борода є такою самою признакою приналеж- ности, як і ця ярмурка на голові. І він це явно маніфестує, не зважаючи на те, що тут він є платним виконавцем розвагової частини вечері. За плечима чую тихі коментарі: ”це дуже правовірний молодий чоловік”. У цих словах нема насмішки над, здавалося б, перестарілими традиціями, до яких належить ярмурка. Якраз навпаки. Слова звучать наче признання, що хтось так вірно придержується приписів свого віровизнання. У фірмі є всього кілька урядовців жи дівської віри. У щоденній праці вони нічим не відрізняються від інших. Але коли приходять їхні релігійні свята, відразу видається у вічі ця „маленька різниця”: вони не приходять тоді до праці і ніхто, повірте, ніхто не дивується, що наприклад, їхній Новий Рік припадає восени... їм серйозно бажають „щасливого Нового Року”. Щобільше - перед жидівськими святами фірма пригадує „баєрам”, тобто тим, що роблять закупи для фірми, щоб не вибиралися в той час до Нью-Йорку, бо нічого не полагодять. І це діється в комерційному світі, який не знає ніяких сантиментів, і в якому все міряється всемогутнім доляром і прибутком! Секретаркою президента фірми, яка очо лює канцелярію екзекутиви, є симпатична пані грецького походження, вже тут народжена. Вона перфектно володіє англійською мовою в слові й письмі (інакше б не дістала такого становища!) проте я чула не раз, як вона розмовляє зі своєю старенькою мамою по-грецьки! І знову - це нікого не дивує. Якраз навпаки - на обличчях інших секретарок запримічую наче легку зазд рість, що вона знає ще й мову, якої вони не годні збагнути! Те саме стосується теж її святкувань. Хоч шеф фірми дуже суворий і нерадо признає додаткові звільнення з праці, його не дивує те, що Різдво його секретарки припадає два тижні після того, як всі вже відсвяткували амери канський „Крісмас”. У цей день вона теж не приходить до праці, зате дістає додаткові побажання і дарунки. У крамниці, як і в цілому місті, відносно мало працівників ірляндського походження. Але день патрона Ірляндії святого Патрика, виглядає так, наче б всі нагло стали ірландцями! Як відомо, національним ірландським кольором є зелений колір, тож всі приходять того дня в зелених блюзках чи суконках, чоловіки в зеле них сорочках, краватках, або бодай пришпиля- ють до грудей зелений листок. У місті є багато поляків, які за їхнім дідівським чи ще прадідівським звичаєм, свят кують і Великодній Понеділок, званий „динґу- сом”. Це те, що в нас „обливаний Понеділок”. Чи обливаються вони по-давньому водою, - не знаю, зате знаю, що у багатьох підприємствах, цей день зветься „поліш галідей” і робітники польського походження теж звільнені з праці. У підприємствах, де працює багато поляків, ро бітничі унії подбали, щоб цей день був платний. У фірмі є дуже багато працівників іта лійського походження. Усі вони тут народжені, проте переважаюча більшість добре знає італійську мову. Заряд крамниці дуже з цього вдоволений, бо вони служать перекладачами для покупців, які слабо знають англійську мову. Та це не найважніше: головне те, що між італій ськими працівниками панує подивугідна солі дарність. Раз хтось італійського роду, тим самим він для другого італійця „ґуд гай”, приятель. Мені невідомий випадок, щоб один італієць пошкодив другому на праці. Якраз навпаки,
Page load link
Go to Top