Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША СУЧАСНИЦЯ КОЖ НА ПІСНЯ ЯК ЦІЛЕ Ж ИТТЯ Леся ВОРОНИНА На початку сім десятих, коли в Укра їні будь-яке живе слово просіювалося крізь густе цензурне сито, пісні Наталки Бучель увірвалися в наше життя як щось цілком нове, само бутнє й безпосереднє. Магнітофонні записи мандрували по домів ках української інте лігенції, і її дивовижно щира манера вико нання, започаткувала цілком новий етап у сучасному українсько му мистецтві - спі вану поезію Наталки Бучель. Наталка народилася в Києві, та все її ди тинство було пов’язане з Карпатами, рідною зе млею її мами. Тож вогнисті коломийки, шалена круговерть аркану й звуки трембіти були для неї такими ж органічними, як ніжні ліричні пісні Наддніпрянщини. Народна музика стала части ною її життя. Співати Наталка почала тоді, коли ще не вміла добре розмовляти. Мелодії складалися са мі собою, і вона тихенько мугикала їх, граючись з ляльками чи блукаючи гірськими луками. Але ще в дитинстві дівчинка зрозуміла, що в усьому хоче досягти довершеності. Тепер, маючи кілька десятків авторських програм, ставши лавреатом багатьох всеукраїн ських та міжнародніх конкурсів, Наталка Бучель так само, як і в дитинстві, наполегливо працює над кожною нотою. І найбільшою відзнакою в її вустах є слово „професіонал”. Бо те, чого співач ка абсолютно не сприймає, - це напівмистецтво, примітивність, аматорство, яке спотворює смаки слухачів і принижує нашу культуру. Я спостерігала за Наталкою Бучель під час виступу у Спілці письменників у Львові у жовтні 2000 року. То був вечір, де зібралися учасники молодіжного фестива лю “Культреванш”. Організатори того фестивалю чи то за були про афіші, чи то переплутали дні вис тупів. У кожнім разі, невеличка заля Спілки письменників була на півпорожня. І молоді співаки й поети - учасники “Культре- ваншу” розгубилися, якось згасли, і виступи їхні були такі ж кволі й нецікаві. Та коли на сцену вийшла Наталка Бу чель з гітарою, я від чула, як притемнена зала насичується доброю, світлою енергією. І зазвучали перші гітарні акорди. Наталка заспівала пісні на вірші Ліни Костенко. А потім свою улюблену пісню на слова Світлани Короненко, пронизливо-печаль ну, сповнену туги за втраченим коханням: Як белла Донна, як донна Анна, прозора Панна проступить вогкість крізь скло вінчальне і скло мовчальне, і дощ навскісний і незвичайний проплаче: “Панно!”, і всевидющий небесний янгол озветься: “Анно!.. ” О, я не Анна! Цієї жінки давно немає, торік померла чи позаторік, така печальна, і тільки пучки небесно танули й звучали: о донно Анно, о донно Анно, такі печалі! А тоді Наталка виконала весільну гуцуль ську пісню, а згодом - дотепні грайливі дитячі пісеньки на вірші Романа Скиби. Я стала свідком якогось магічного дійства. Раптом до залі потяглися слухачі. У той дощо вий осінній вечір, коли на вулиці ледь блимали тьмяні ліхтарі і було так незатишно й холодно, “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2005 7 Наталка Бучель
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
