Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НАША СУЧАСНИЦЯ КОЖ НА ПІСНЯ ЯК ЦІЛЕ Ж ИТТЯ Леся ВОРОНИНА На початку сім десятих, коли в Укра їні будь-яке живе слово просіювалося крізь густе цензурне сито, пісні Наталки Бучель увірвалися в наше життя як щось цілком нове, само бутнє й безпосереднє. Магнітофонні записи мандрували по домів ках української інте лігенції, і її дивовижно щира манера вико нання, започаткувала цілком новий етап у сучасному українсько му мистецтві - спі вану поезію Наталки Бучель. Наталка народилася в Києві, та все її ди тинство було пов’язане з Карпатами, рідною зе млею її мами. Тож вогнисті коломийки, шалена круговерть аркану й звуки трембіти були для неї такими ж органічними, як ніжні ліричні пісні Наддніпрянщини. Народна музика стала части ною її життя. Співати Наталка почала тоді, коли ще не вміла добре розмовляти. Мелодії складалися са мі собою, і вона тихенько мугикала їх, граючись з ляльками чи блукаючи гірськими луками. Але ще в дитинстві дівчинка зрозуміла, що в усьому хоче досягти довершеності. Тепер, маючи кілька десятків авторських програм, ставши лавреатом багатьох всеукраїн ських та міжнародніх конкурсів, Наталка Бучель так само, як і в дитинстві, наполегливо працює над кожною нотою. І найбільшою відзнакою в її вустах є слово „професіонал”. Бо те, чого співач ка абсолютно не сприймає, - це напівмистецтво, примітивність, аматорство, яке спотворює смаки слухачів і принижує нашу культуру. Я спостерігала за Наталкою Бучель під час виступу у Спілці письменників у Львові у жовтні 2000 року. То був вечір, де зібралися учасники молодіжного фестива лю “Культреванш”. Організатори того фестивалю чи то за були про афіші, чи то переплутали дні вис тупів. У кожнім разі, невеличка заля Спілки письменників була на півпорожня. І молоді співаки й поети - учасники “Культре- ваншу” розгубилися, якось згасли, і виступи їхні були такі ж кволі й нецікаві. Та коли на сцену вийшла Наталка Бу чель з гітарою, я від чула, як притемнена зала насичується доброю, світлою енергією. І зазвучали перші гітарні акорди. Наталка заспівала пісні на вірші Ліни Костенко. А потім свою улюблену пісню на слова Світлани Короненко, пронизливо-печаль ну, сповнену туги за втраченим коханням: Як белла Донна, як донна Анна, прозора Панна проступить вогкість крізь скло вінчальне і скло мовчальне, і дощ навскісний і незвичайний проплаче: “Панно!”, і всевидющий небесний янгол озветься: “Анно!.. ” О, я не Анна! Цієї жінки давно немає, торік померла чи позаторік, така печальна, і тільки пучки небесно танули й звучали: о донно Анно, о донно Анно, такі печалі! А тоді Наталка виконала весільну гуцуль ську пісню, а згодом - дотепні грайливі дитячі пісеньки на вірші Романа Скиби. Я стала свідком якогось магічного дійства. Раптом до залі потяглися слухачі. У той дощо вий осінній вечір, коли на вулиці ледь блимали тьмяні ліхтарі і було так незатишно й холодно, “НАШЕ ЖИТТЯ”, СІЧЕНЬ 2005 7 Наталка Бучель
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
