Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
подорож (тим більше на відстань більше 800 км). Скільки радости було й від зустрічей з україн ською молоддю у містах провінції Місіонес. Найприкрішим для с. Терези були неймо вірно складні обставини, пов’язані з доїздом. Аби добиратися до колонії із м. Бовен, потрібно було не менше доби. Єдиним транспортом була сурка (віз на двох колесах, запряжений конем). Сестра Тереза розв’язує це питання в такий спосіб: іде вчитися на курси водіїв. Згодом придбала авто (нехай не нове). Відтак авто сестри Терези часто з’являється у всіх колоніях, де мешкають укра їнці, і служить їм усім, особливо, коли потрібно хворого відвезти в лікарню до міста. До речі, вона перша у всій Арґентіні монашка-водій, яка й молодших сестер навчила водити авто, як того вимагають потреби поселенців. Особливою увагою і опікою вона огорнула українську (тут мешкали поселенці виключно з України, з Волині), тоді, мабуть, найвідсталішу, колонію Сан Педро. Весело сміючись, мати Тере за згадує, як вона зуміла обійти секретарів гу бернатора і потрапити на прийом до першої особи провінції. Мало того: їй вдалося переконати гу бернатора виділити кошти на будівництво дороги від м. Бовен до Сан Педро, на проведення елек трики та налагодження системи зрошення. І за кипіло... Сестра Тереза сама організувала швидке і якісне проведення всіх цих робіт. Українські селяни провінції Мендоза, серед яких не було жодної людини з вищою освітою до приїзду сюди сестри Терези, навіть не були громадянами Арґентіни, не мали права обирати і бути обраними. Окрім того, земля, яку вони корчували, обробляли, документально не була оформлена як їх власність. Мати Тереза подбала про кожну родину колонії Сан Педро: всі одержали відповідні документи на землю і всі стали повноправними громадянами Арґентіни. Звісно, всі ЗО років не мали поселенці в Мендозі й жодної духовної опіки. Більшість православних, що прибули з Волині, і греко- католиків з Галичини неохоче відвідували римо- католицький храм. Не було там великодніх освячень паски, різдвяних колядок та інших, дорогих серцю українця традицій. Із появою о. Винничука і с. Терези укра їнські громади спромоглися на спорудження церков, дитячих садочків, лікарень. Мешканка Сан Педро Фльора Куліш захоплено розповідала про щоденну турботу матері Терези: “3 Бовен привезе 2-3 мішки муки. А ми вже на другий день печемо масіти (популярні пиріжки - О.С.). Треба було церкву ремонтувати - вона гроші дістане”. Найчастіше, щоби гроші дістати, мати Тереза організовувала толоку. Це було так: вона їхала до багатших поселенців, пояснювала, що треба, скажімо, збудувати школу чи дитячий са док. На потребу просила подарувати теля, корову чи свиню. Інколи назбирувала 4-5 голів худоби. Відтак збирала колоністів. Жінки пекли печиво, а чоловіки готували м’ясо, ковбаси. Все це відвозили до міста і продавали, а кошти йшли на придбання необхідних матеріялів. Будували ж також спільно, всією громадою. “Не було таких, хто б не послухав матері Терези. Всі приходили”, - в один голос твердять мешканці Сан Педро. З матір’ю Терезою я мала щастя познайо митися у м. Посадас (столиці провінції Місіонес) у домі сестер василіянок. Вона на емеритурі. Задумливо підсумовувала своє життя: “57 років я була монахинею, але не було ні одного дня, ні одної хвилини, аби я жалувала, що посвятилася Богові і для добра народу”. Для матері Терези народ - не загальник, не розмите поняття, а конкретні українці - посе ленці в Арґентіні, їх діти. їх клопоти - її клопоти. Постійно серед людей і з людьми. У кожної особи, незалежно від статі, віку чи конфесійної приналежносте, коли мова йде про матір Терезу, теплом засвічуються очі, зміню ється тембр голосу. Одна із старших жінок із Сан Педро, в якої проблеми із зором, бідкалась: “Була б мати Тереза, вона б і до лікарні завезла, і ліків купила б”. І, звичайно ж, дві дівчини-сироти, залише ні напризволяще. Мати Тереза не могла пройти мимо малят, взяла обох до своєї скромної оселі. Так вони й залишилися тут. Мати Тереза стала їм і батьком, і матір’ю: виховала, дала освіту, видала заміж. Мабуть, тому у м. Бовен появи лася школа-інтернат для дітей, що потребують допомоги. Дотепер сестри василіянки у м. Бовен виховують і навчають сотні таких хлопчиків і дівчаток. У щоденнику матері Терези Острозької є запис - побажання від 1971 p.: “У своїй праці старайтеся пам’ятати про те, що сестри-васи- ліянки належать до Українського Народу й Української Помісної Церкви”. Українська Мати Тереза. Прекрасна пос тать справжньої місіонерки, подвижниці, яка та ки випросила Божу допомогу “не заламатися” на довгій нелегкій дорозі праці для добра людини. 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
