Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
подорож (тим більше на відстань більше 800 км). Скільки радости було й від зустрічей з україн ською молоддю у містах провінції Місіонес. Найприкрішим для с. Терези були неймо вірно складні обставини, пов’язані з доїздом. Аби добиратися до колонії із м. Бовен, потрібно було не менше доби. Єдиним транспортом була сурка (віз на двох колесах, запряжений конем). Сестра Тереза розв’язує це питання в такий спосіб: іде вчитися на курси водіїв. Згодом придбала авто (нехай не нове). Відтак авто сестри Терези часто з’являється у всіх колоніях, де мешкають укра їнці, і служить їм усім, особливо, коли потрібно хворого відвезти в лікарню до міста. До речі, вона перша у всій Арґентіні монашка-водій, яка й молодших сестер навчила водити авто, як того вимагають потреби поселенців. Особливою увагою і опікою вона огорнула українську (тут мешкали поселенці виключно з України, з Волині), тоді, мабуть, найвідсталішу, колонію Сан Педро. Весело сміючись, мати Тере за згадує, як вона зуміла обійти секретарів гу бернатора і потрапити на прийом до першої особи провінції. Мало того: їй вдалося переконати гу бернатора виділити кошти на будівництво дороги від м. Бовен до Сан Педро, на проведення елек трики та налагодження системи зрошення. І за кипіло... Сестра Тереза сама організувала швидке і якісне проведення всіх цих робіт. Українські селяни провінції Мендоза, серед яких не було жодної людини з вищою освітою до приїзду сюди сестри Терези, навіть не були громадянами Арґентіни, не мали права обирати і бути обраними. Окрім того, земля, яку вони корчували, обробляли, документально не була оформлена як їх власність. Мати Тереза подбала про кожну родину колонії Сан Педро: всі одержали відповідні документи на землю і всі стали повноправними громадянами Арґентіни. Звісно, всі ЗО років не мали поселенці в Мендозі й жодної духовної опіки. Більшість православних, що прибули з Волині, і греко- католиків з Галичини неохоче відвідували римо- католицький храм. Не було там великодніх освячень паски, різдвяних колядок та інших, дорогих серцю українця традицій. Із появою о. Винничука і с. Терези укра їнські громади спромоглися на спорудження церков, дитячих садочків, лікарень. Мешканка Сан Педро Фльора Куліш захоплено розповідала про щоденну турботу матері Терези: “3 Бовен привезе 2-3 мішки муки. А ми вже на другий день печемо масіти (популярні пиріжки - О.С.). Треба було церкву ремонтувати - вона гроші дістане”. Найчастіше, щоби гроші дістати, мати Тереза організовувала толоку. Це було так: вона їхала до багатших поселенців, пояснювала, що треба, скажімо, збудувати школу чи дитячий са док. На потребу просила подарувати теля, корову чи свиню. Інколи назбирувала 4-5 голів худоби. Відтак збирала колоністів. Жінки пекли печиво, а чоловіки готували м’ясо, ковбаси. Все це відвозили до міста і продавали, а кошти йшли на придбання необхідних матеріялів. Будували ж також спільно, всією громадою. “Не було таких, хто б не послухав матері Терези. Всі приходили”, - в один голос твердять мешканці Сан Педро. З матір’ю Терезою я мала щастя познайо митися у м. Посадас (столиці провінції Місіонес) у домі сестер василіянок. Вона на емеритурі. Задумливо підсумовувала своє життя: “57 років я була монахинею, але не було ні одного дня, ні одної хвилини, аби я жалувала, що посвятилася Богові і для добра народу”. Для матері Терези народ - не загальник, не розмите поняття, а конкретні українці - посе ленці в Арґентіні, їх діти. їх клопоти - її клопоти. Постійно серед людей і з людьми. У кожної особи, незалежно від статі, віку чи конфесійної приналежносте, коли мова йде про матір Терезу, теплом засвічуються очі, зміню ється тембр голосу. Одна із старших жінок із Сан Педро, в якої проблеми із зором, бідкалась: “Була б мати Тереза, вона б і до лікарні завезла, і ліків купила б”. І, звичайно ж, дві дівчини-сироти, залише ні напризволяще. Мати Тереза не могла пройти мимо малят, взяла обох до своєї скромної оселі. Так вони й залишилися тут. Мати Тереза стала їм і батьком, і матір’ю: виховала, дала освіту, видала заміж. Мабуть, тому у м. Бовен появи лася школа-інтернат для дітей, що потребують допомоги. Дотепер сестри василіянки у м. Бовен виховують і навчають сотні таких хлопчиків і дівчаток. У щоденнику матері Терези Острозької є запис - побажання від 1971 p.: “У своїй праці старайтеся пам’ятати про те, що сестри-васи- ліянки належать до Українського Народу й Української Помісної Церкви”. Українська Мати Тереза. Прекрасна пос тать справжньої місіонерки, подвижниці, яка та ки випросила Божу допомогу “не заламатися” на довгій нелегкій дорозі праці для добра людини. 6 “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2004 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
