Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СЛАВНІ ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІЇ Оксана САПЕЛЯК ДЛЯ ДОБРА НАРОДУ У сім’ї Острозьких, які приїхали до Арґен- тіни з Галичини (Тлумацького району) на почат ку XX ст. і оселилися в провінції Місіонес поблизу міста Апостолес у колонії Азара, було десятеро дітей. Одна з них, Михайлинка, мала незвичайне захоплення: любила молитися, особ ливо в нічній тиші, коли вже всі сплять. Ми хайлина народилася в Арґентіні, але її дитинство і юність, тобто період, коли людина формується фізично' й духовно, пройшли в українському середовищі, в традиційно побожній родині. Коли Михайлині минуло 18 років, до Апос тол еса з далекої казкової України приїхало дві сестри-василіянки Софронія Ерделі і Маргарита Фендьо, які не знали еспанської мови. Михай лина вирішила їм допомагати. Її батьки пого дилися, щоб дівчина пожила з сестрами декілька місяців. Це й вирішило дальшу її долю. Михайлина Острозька - перша арґентінка українського походження, яка прийняла непрос те рішення: служити людям, а через них - Богові. 1941 р. вступила до чину василіянок. Вона дотепер пам’ятає свою молитву перед посвяченням: “Ісусе, я вже тут, я прийшла Тобі служити. Але я не чуюся в силах, не знаю, чи витримаю. Я хочу, щоб Ти, яко Бог, присутній у святій Євхаристії і є тут, дав мені силу і помагав мені ціле життя, щоб ніколи не заломилася. Я буду все робити охотно і весело, буду працювати”. Висока, ставна, співуча і красива, Михай лина Острозька стала сестрою Терезою. Здібну монахиню с. Софронія Ерделі (настоятелька мо настиря, відома місіонерка, педагог) посилає на навчання до Буенос-Айресу в консерваторію (фортепіяно). Крім того, с. Тереза закінчила школу крою і шиття, а також навчилася мис тецтва гафтування. 20 років с. Тереза працювала в Буенос-Айресі: викладала для новіціяток музи ку, шиття і гафтування, а також навчала музики у загальноосвітніх школах. Досвідченого педагога, 40-річну с. Терезу спрямовують у м. Бовен (провінція Мендоза), де живе чимало українців, які прибули сюди голов но у 30-х pp. XX ст. з Волині й Галичини. Тут уже декілька років працював єдиний на всю велику провінцію український священик о. Ва силь Винничук. Сестра Тереза побачила в Бовені незруч ний будиночок, бездоріжжя, українські колонії, фактично позбавлені зв’язку зі світом. Тут не знали лікарської допомоги, не було шкіл, люди в колоніях жили без електрики, а часто й без води. Вода у провінції Мендоза була непридатна для вживання, ані для господарських потреб (поливу полів). Для будівництва зрошувальної системи, підведення гірської води (з Анд) потрібні були значні кошти, яких, зрозуміло, у селян не було. Нема потреби казати, що ці люди довгі роки не мали ані світського, ані духовного проводу. Сестра Тереза розгорнула діяльність, обсяг якої під силу хіба що цілій інституції. Вона орга нізовувала під час літніх (різдв’яних) канікул у всіх колоніях катехизацію дітей, підготовку до першого причастя. Під час занять вона навчає і дітей, і дорослу молодь музики, танців, співу. Місцева влада швидко оцінила організаторські здібності української сестри-василіянки. Як на городу за плідну працю з дітьми губернатор провінції безкоштовно надав автобус для 20 українських дітей і їх батьків для екскурсії до катаратас Ігуасу (величавий водоспад на кордоні Арґентіни, Бразілії і Парагваю). То була знаме нита подія для молоді, яка далі своїх колоній ніде не була і, зрозуміло, навіть не мріяла про “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2004 5 Михайлина Острозька
Page load link
Go to Top