Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Анна СЕМЕНЮЧЕНКО КАЗКА ПРО СОНЯШНОГС ЗАЙЧИКА я 4g алеко-далеко, в Країні Світла, в Соняшному палаці жив Зайчик, але він був незви чайний, тому що батьки в нього були - тепле Сонечко та безмежнеє Небо. Мав він дуже багато друзів серед звірів, птахів, квітів, трав. Понад усе любив Зайчик мандрувати. І от одного разу він зібрався до Райдужного міста, де жила його тітонька Веселка. Як зраділа добра жінка, коли побачила улюбленого небожа, і вирішила зробити йому подарунок. Дала вона Зайчикові чарівне люстерко. - Як подивишся в нього, то побачиш усіх людей з їхніми радощами та печалями, - сказала тітонька Веселка. Зрадів Зайчик, подякував за подарунок, зазирнув у нього й побачив, що деякі люди ходять стурбовані та засмучені. Подумав він тоді: - Ці люди стали такі через те, що забули дивитися навколо себе, і тому тепер вони не бачать нічого гарного. Вирішив тоді Зайчик показати їм усю красу, яка навколо. - Якщо я опинюся в люстерку, - розмірковував він, - то зможу дійти до людей. Раз!!! І Зайчик уже був там. - Скільки всіляких людей! - вигукнув він. - Як багато цікавого ... і все таке незвичайне... Зайчик стрибав з квітки на квітку, з дерева на дерево, уважно все розглядаючи. Аж раптом почув: - Дивіться! Хто це такий?! Як він швидко бігає... Соняшний Зайчик озирнувся й побачив, що люди, які були щойно засмучені, тепер дивилися на нього й ... усміхалися! “Так! - подумав Зайчик. - Я знаю, як привернути увагу людей до гарного. Вони тепер стежитимуть за моїми рухами та й усе роздивлятимуться. З тих пір, як виходить Сонечко, Зайчик стрибає в люстерко та й опиняється серед людей і несе їм свою соняшну усмішку - тепло Сонечка та глибочінь Неба. Леся СИЛЕНКО поза хмари, позаховував. А в неділю виїхав голубий ранок на золотому коні і привітався: "Доброї осепи! ОСІННЄ Вже теплі вечори літні місяць серпиком вижав усі і поскладав “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2004 35
Page load link
Go to Top