Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Анна СЕМЕНЮЧЕНКО КАЗКА ПРО СОНЯШНОГС ЗАЙЧИКА я 4g алеко-далеко, в Країні Світла, в Соняшному палаці жив Зайчик, але він був незви чайний, тому що батьки в нього були - тепле Сонечко та безмежнеє Небо. Мав він дуже багато друзів серед звірів, птахів, квітів, трав. Понад усе любив Зайчик мандрувати. І от одного разу він зібрався до Райдужного міста, де жила його тітонька Веселка. Як зраділа добра жінка, коли побачила улюбленого небожа, і вирішила зробити йому подарунок. Дала вона Зайчикові чарівне люстерко. - Як подивишся в нього, то побачиш усіх людей з їхніми радощами та печалями, - сказала тітонька Веселка. Зрадів Зайчик, подякував за подарунок, зазирнув у нього й побачив, що деякі люди ходять стурбовані та засмучені. Подумав він тоді: - Ці люди стали такі через те, що забули дивитися навколо себе, і тому тепер вони не бачать нічого гарного. Вирішив тоді Зайчик показати їм усю красу, яка навколо. - Якщо я опинюся в люстерку, - розмірковував він, - то зможу дійти до людей. Раз!!! І Зайчик уже був там. - Скільки всіляких людей! - вигукнув він. - Як багато цікавого ... і все таке незвичайне... Зайчик стрибав з квітки на квітку, з дерева на дерево, уважно все розглядаючи. Аж раптом почув: - Дивіться! Хто це такий?! Як він швидко бігає... Соняшний Зайчик озирнувся й побачив, що люди, які були щойно засмучені, тепер дивилися на нього й ... усміхалися! “Так! - подумав Зайчик. - Я знаю, як привернути увагу людей до гарного. Вони тепер стежитимуть за моїми рухами та й усе роздивлятимуться. З тих пір, як виходить Сонечко, Зайчик стрибає в люстерко та й опиняється серед людей і несе їм свою соняшну усмішку - тепло Сонечка та глибочінь Неба. Леся СИЛЕНКО поза хмари, позаховував. А в неділю виїхав голубий ранок на золотому коні і привітався: "Доброї осепи! ОСІННЄ Вже теплі вечори літні місяць серпиком вижав усі і поскладав “НАШЕ ЖИТТЯ”, ВЕРЕСЕНЬ 2004 35
Page load link
Go to Top