Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
материні вишиті сорочки й інший одяг на чальство продало “з молотка”. Головиха, без совісна, виходила на ланку в сорочці, вишитій материними руками... Відома художниця Алла Горська огля датиме рештки материних вишивок і відзна чатиме їхню оригінальність при збереженні місцевого колориту. У вишиванні, як і в співі, - не кожен може бути солістом. Мати не лише копіювала узори, вона уміла їх створювати. Війна внесе в життя свій розпорядок. Батько піде на фронт, а нас четверо залишиться під крилом матері. В окопі, викопаному на городі, будемо пересиджувати довготривалий бій. Вибухатимуть снаряди зовсім близько від нас. Мати триматиме мене, найменшого, на ру ках і стиха вимовлятиме “Матінко моя, утінко”. Аби якось оплатити несусвітні податки, що наваляться по війні, вона носитиме на базар яйця, цибулю та ще дещо. Двадцять кілометрів до Борисполя та звідти стільки ж за якихось півдоби. Принесе сякий-такий виторг і нову частівку, яку почує від бориспільського незря чого бандуриста Бориса, що співає на базарі: їде Сталін на барані, Цибулина у кармані, Оселедцем поганя, П’ятирічку здоганя. Або: Нема чобіт, одні лапті, Розлетівся СОЗ на клапті, Клуня - раком, Хата - боком І кобила з одним оком. Того Бориса арештувала міліція. Оце ведуть його, а він питає: “Хлопці, а скільки вас мене веде?” Ті відповідають, що троє. “Ой, хлопці-молодці, і вам не соромно утрьох вести одного сліпого? Якби я був зрячий, то таких, як ви, водив би за собою цілими полками”. От такий був Борис. Ішла мати по двадцятому столітті... Казала, що не було в її житті жодного року спокійного. Прожила, як у ступі стовкла. І коли розвалилася стара хата, вона заявила нам і собі, що на цьому родинному місці має бути збудована нова. Бо за збереження роду треба боротися. А рідна хата, як і рідна земля - то святе. Чула по радіо, що в державі затівалося щось неладне. Ще за Горбачова. Казала, що той, хто починає засновувати нитки на верстат для поткання, має бути дуже уважним і мудрим. Бо помилившись однією ниткою, заплутаєш далі. А невмілість при розплутуванні заплутує основу ще більше. У нашому селі був чоловік, до якого зверталися в такі критичні моменти - він умів дати раду зібганому клубкові ниток. Тож треба, щоб і в нашій державі знайшлася людина, яка розплутала б основу. На дев’яностій верстві двадцятого століття Матір почали покидати сили... Хтось випив її енергію, не залишивши їй нічого, крім пісні. Усі матеріяльні блага, створені Нею, хтось відібрав - вони перелиті у тьмяні злитки золота, що нагадують маленькі домовини, лежать у високих банках світу. Земна дорога її скінчилась. Тоді Вона зняла серпа з державного герба, пішла небесну постать починати... Неперевершена жнице, моя піснемовна Мамо, чую Твій голос із вічності. Матінко, моя утінко... Щемливий спогад Петра Засенка, поетична збірка якого “Князівство трав ” у 70-і була вилучена з книгарень, про свою матір нагадає кожному з нас про українських матерів, у душах яких горить незнищенне багаття Любові, Добра, Милосердя, Справедливості. Воно тримає нас на білому світі, не дає нашій пам ’яті зміліти й загубитися в нетрях непростої української долі... Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
