Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
материні вишиті сорочки й інший одяг на чальство продало “з молотка”. Головиха, без совісна, виходила на ланку в сорочці, вишитій материними руками... Відома художниця Алла Горська огля датиме рештки материних вишивок і відзна чатиме їхню оригінальність при збереженні місцевого колориту. У вишиванні, як і в співі, - не кожен може бути солістом. Мати не лише копіювала узори, вона уміла їх створювати. Війна внесе в життя свій розпорядок. Батько піде на фронт, а нас четверо залишиться під крилом матері. В окопі, викопаному на городі, будемо пересиджувати довготривалий бій. Вибухатимуть снаряди зовсім близько від нас. Мати триматиме мене, найменшого, на ру ках і стиха вимовлятиме “Матінко моя, утінко”. Аби якось оплатити несусвітні податки, що наваляться по війні, вона носитиме на базар яйця, цибулю та ще дещо. Двадцять кілометрів до Борисполя та звідти стільки ж за якихось півдоби. Принесе сякий-такий виторг і нову частівку, яку почує від бориспільського незря чого бандуриста Бориса, що співає на базарі: їде Сталін на барані, Цибулина у кармані, Оселедцем поганя, П’ятирічку здоганя. Або: Нема чобіт, одні лапті, Розлетівся СОЗ на клапті, Клуня - раком, Хата - боком І кобила з одним оком. Того Бориса арештувала міліція. Оце ведуть його, а він питає: “Хлопці, а скільки вас мене веде?” Ті відповідають, що троє. “Ой, хлопці-молодці, і вам не соромно утрьох вести одного сліпого? Якби я був зрячий, то таких, як ви, водив би за собою цілими полками”. От такий був Борис. Ішла мати по двадцятому столітті... Казала, що не було в її житті жодного року спокійного. Прожила, як у ступі стовкла. І коли розвалилася стара хата, вона заявила нам і собі, що на цьому родинному місці має бути збудована нова. Бо за збереження роду треба боротися. А рідна хата, як і рідна земля - то святе. Чула по радіо, що в державі затівалося щось неладне. Ще за Горбачова. Казала, що той, хто починає засновувати нитки на верстат для поткання, має бути дуже уважним і мудрим. Бо помилившись однією ниткою, заплутаєш далі. А невмілість при розплутуванні заплутує основу ще більше. У нашому селі був чоловік, до якого зверталися в такі критичні моменти - він умів дати раду зібганому клубкові ниток. Тож треба, щоб і в нашій державі знайшлася людина, яка розплутала б основу. На дев’яностій верстві двадцятого століття Матір почали покидати сили... Хтось випив її енергію, не залишивши їй нічого, крім пісні. Усі матеріяльні блага, створені Нею, хтось відібрав - вони перелиті у тьмяні злитки золота, що нагадують маленькі домовини, лежать у високих банках світу. Земна дорога її скінчилась. Тоді Вона зняла серпа з державного герба, пішла небесну постать починати... Неперевершена жнице, моя піснемовна Мамо, чую Твій голос із вічності. Матінко, моя утінко... Щемливий спогад Петра Засенка, поетична збірка якого “Князівство трав ” у 70-і була вилучена з книгарень, про свою матір нагадає кожному з нас про українських матерів, у душах яких горить незнищенне багаття Любові, Добра, Милосердя, Справедливості. Воно тримає нас на білому світі, не дає нашій пам ’яті зміліти й загубитися в нетрях непростої української долі... Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
