Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Зірка МЕНЗАТЮ К ПІДЗЕМНІ ДЗВОНИ Уже багато літ на дев’яту п’ятницю після Великодня люди зі всіх усюд їдуть до Берестечка на Волині. У 1651 році там відбулася велика битва між козаками Богдана Хмельницького і військами польського короля Яна II Казіміра. Сто п’ятдесят тисяч польського війська зійшлися тут зі ста тисячами козаків, з якими ще було тридцять тисяч татарів. Перед боєм козаки святили шаблі в дерев’яній Михайлівській церкві села Острів, у молитві схиляли свої голови, що назавтра порубані будуть; молився гетьман Богдан Хмельницький, просячи волі для України. Тільки ж не так судилося від Бога. Татари, союзники козаків, зрадили, ледве почалася битва, ще й захопили з собою Хмельницького, що кинувся завертати хана. До пізньої ночі билися козаки, а далі стали укріпленим табором, притиснуті до річки Пляшівки. Ще десять днів відбивалися, тоді врешті переправилися через річку та болото. Перебралися греблями, які спорудили з возів, сідел, оксамитових жупанів. „А де ж твої, Хмельниченьку, кованії вози? Під містечком Берестечком затоплені в лози!” - співала-тужила народна пісня. Тридцять тисяч козаків полягло під Берестечком. Тільки ж поле поразки стало полем нашої слави. Довго, довго знаходитимуть на ньому шаблі та козацькі кості, і навіть вони оповідатимуть про героїзм. Про те, як триста козаків захищали переправу: всі, як один, полягли, але польське військо таки зупинили! Як останній козак, порубаний-постріляний, відбивався з човна і загинув по-лицарськи, відмовившись здатися навіть за велику нагороду. Як джура козацький, юний хлопчина, рятував пораненого товариша та й поліг, шаблею стятий... Чорна рілля ізорана, гей, гей! І кулями засіяна... Що вродило з кривавого засіву? „Уродила рута... рута... Волі нашої отрута”. Знекровлена Україна попала під зверхність іншого віроломного союз ника - московського. Україна не повірила у смерть своїх лицарів. Про битву оповідалося таке. Приперті до річки, відбивалися козаки, та вже стали знемагати. А на березі стояла церква, правилася в ній служба Божа. Вскочили в церкву козаки - і ту ж мить вона пішла під землю на очах ошелешеного ворога. Донині у Великодну ніч, коли прик ласти вухо до землі, чути дзвони і спів „Христос воскрес!” - каже ле генда. Рис. Е. Козака
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
