Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
карність і дисципліну? Мабуть, своєю повагою, внутрішнім спокоєм, свідомістю, що по-доброму краще виховується дітей. Його поважали, і то щиро, не облудно. Кожне слово, яке сказав, мало свою вартість і ціну. А говорив він мало. Зокрема до своєї доньки, єдиної, яка була. Нічого дивного: хто щоденно втомлював груди й горло наукою „людських дітей”, не кидав слів на вітер. Я дуже вдячна йому за те, що за масою зайвих слів, не загубився зміст виховання, яке він хотів дати своїй єдиній дитині. Ще більше вдячна йому за те, що виховання було суворе. Хоч його донька вчилася дуже добре, проте він не хвалився тим перед приятелями і знайомими. Не вмовляв у себе, і головне, в доростаючу, що вона „вийнятково талановита, краща за других дітей”. Він знав, що робить. Він знав, що щойно життя викаже вартість молодої людини. Тоді, коли молода людина мусить стати на власні ноги й доказати, чи здасть іспит життя, чи... може ні. Найкраще, що міг зробити для мене батько, - це було те, що мене не розпещував. Бо, як же ж „пещена дитина” дала б собі згодом раду у жорстоких воєнних часах, у важкому повоєн ному скитанні і нелегких „нових часах”, коли людина мусить про себе дбати без нічиєї допомоги? .. „Пещена дитина” може б очікувала, що їй „багато належиться” від світу й людей. Може б, навіть була зажурена, що життя, хоч і прекрасне, ніколи легким не буває. А так, завдяки батьківській мовчазній науці, знає, що тільки той доходить до мети, хто уповає на власні сили. Навчив батько „мовчазним способом”, бо не словами, але прикладом, дуже багато. Пере лічити всього неможливо. Згадати б тільки про найважливіше: не говорити неправди і не об манювати. Не шукати „легкого хліба”, бо він інколи означає людську кривду. Чесно й сумлінно платити всі борги. Кожний ремісник і робітник, який виконував працю для батька, відразу одержував „належну заплату”. „Це ж його труд, він з цього живе”, - казав батько. Він ніколи не заплямив сумління визиском. Не признавав теж ані самохвальби, ні самореклями; не прив’язував ваги до проми наючих почестей, казав: „Коли я зробив щось добре, моє сумління дасть мені найкращу наго роду, коли ж я поступив зле, треба до цього признатися і направити”. Слова й діла батька ніколи не розходилися. Це зветься справедливістю, чесністю й шляхет ним характером. Найвищими прикметами людини. З днем батька, з кожним днем, з кожним роком благослови нас, Господи, тут і на рідній землі батьками, яких сердечно поважаємо за їхнього життя і з пошаною згадуємо, коли відійдуть від нас... Леся ЛИСАК-ТИВОНЮК „ Три букети зілля. ” Накладом Братства 1-іиої Української Дивізії УНА. Торонто, Канада, 1983, Нью-Йорк, США. УСМІХНИСЯ Ясна і тепла ніч. Батько кличе дочку через вікно. - Галю! Що ти там робиш у городі? -Дивлюся на місяць, татку! - Добре дитино, але вже пізно, скажи міся цеві, щоби взяв ровер і вже їхав до дому, а ти йди спати. * * * Синок просить тата, щоби купив йому труб ку. - Будеш бавитися, цілий день трубити і я не зможу працювати. - Ні тату, я буду трубити лише тоді, як ви будете спати. Батько повчає малого сина: - Коли їдеш трамваєм і сидиш, то як побачиш, що якась пані стоїть, встань і попроси, щоб сіла на твоє місце. Другого дня їде тато з сином трамваєм. Немає місця і син сидить татові на колінах, але бачить, що стоїть пані. Встає і каже до неї: - Прошу пані, я постою, я ви сядьте ласкаво на моє місце. 1с 1с 1с Малий Юрчик питає тата: - Тату, чому індіяни малюють собі лице? - Малюють тільки тоді, коли ідуть на війну, щоби настрашити ворога. За хвилину Юрчик кличе тата: -Тату, подивися! Мама іде на війну! “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2004 7
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
