Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖАЙВОРОНКОВІ ПІСНІ Євген ГУЦАЛО Цікаво, де живуть жайворон кові пісні? Жайворонкова пісня живе у весняному степу, на зеленому роз доллі, й жайворонок ніколи не роз лучається з нею. Коли спить уночі біля сірої грудки землі, то й пісня спить разом із натомленою пташ кою. Жайворонок оберігає її від холодного вітру, від студеної роси, оберігає від дощу, бо пісня - то найдорожче, що в нього є, то душа пташина. І, ще до сходу сонця про будившись, жайворонок на пруд ких крилах підносить свою щиру пісню у блакитне привілля небес. Бо живе на світі жайворонок заради своєї пісні. Ось вона дзвенить над степом, і кожне її колінце напоєне світлом, пронизане радістю. А поблизу звучить пісня другого жайворонка, третього, лунає безліч пісень, і здається, що їхні звуки спадають на землю чистими перлами. Спадають у родючий чорнозем перлами, а з них оце повиростали і виростають рясні сходи жита, пшениці, трави по лугах, квіти по байраках. І чим завзятіше співають жайворонки, тим дружніше колосяться ниви. Ось тут, біля степової кринички, де на весні впав разок жайворонкової пісні, зацвів- задимів ніжними рожевими квітами бузьків вогонь. А побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіялки. Уздовж дороги, що стелиться поміж озимини, теж упали разки жайворонкових пісень, проросли трепетними сокирками - скільки їх сяє, скільки мерехтить! Якби не водилось жайворонків, то, мабуть, земля ніколи б не була така прекрасна! А восени жайворонки зі своїми чудотворними піснями відлітають до вирію. Сиротіють без них степи й небеса, сиротіють людські душі. Зима, білі сніги, метуть хурделиці, січе пороша, від морозу лунко тріскається лід на річці. Де забарилась весна, чому не квапиться в рідні краї? Та ось повернулась із вирію весна, а з нею повернулись додому й жайворонки. Прилетіли не самі, а разом із своїми піснями. Бо пісні жайворонків на чужині скучали за нашими степами, за привіллям. Ось вони злетіли в піднебесся і зазвучали - одна, друга, третя! Безліч пісень зазвучало над рідною землею, і їхні звуки, напоєні сонцем, пронизані радістю, посіялись додолу, впали на родючий ґрунт. І з того посіву зійшло, зазеленіло, забуяло, заквітло - від обрію до обрію. Ось тут жайворонки посіяли рясну пшеницю, тут із їхніх пісень проросло жито, а ген із чарівних пташиних звуків зазеленіла лугова м’ята, запахло чебрецем, засивіло полином. Сіються над землею жайворонкові пісні, віщуючи врожай і достаток. Так, здається, непримітна сіра пташка, а здатна оновити світ своїми піснями! Співай, щасливий жайворонку, над степами у піднебессі! Оповідання Фото Сергія Мерченка. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2004 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
