Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЖАЙВОРОНКОВІ ПІСНІ Євген ГУЦАЛО Цікаво, де живуть жайворон кові пісні? Жайворонкова пісня живе у весняному степу, на зеленому роз доллі, й жайворонок ніколи не роз лучається з нею. Коли спить уночі біля сірої грудки землі, то й пісня спить разом із натомленою пташ кою. Жайворонок оберігає її від холодного вітру, від студеної роси, оберігає від дощу, бо пісня - то найдорожче, що в нього є, то душа пташина. І, ще до сходу сонця про будившись, жайворонок на пруд ких крилах підносить свою щиру пісню у блакитне привілля небес. Бо живе на світі жайворонок заради своєї пісні. Ось вона дзвенить над степом, і кожне її колінце напоєне світлом, пронизане радістю. А поблизу звучить пісня другого жайворонка, третього, лунає безліч пісень, і здається, що їхні звуки спадають на землю чистими перлами. Спадають у родючий чорнозем перлами, а з них оце повиростали і виростають рясні сходи жита, пшениці, трави по лугах, квіти по байраках. І чим завзятіше співають жайворонки, тим дружніше колосяться ниви. Ось тут, біля степової кринички, де на весні впав разок жайворонкової пісні, зацвів- задимів ніжними рожевими квітами бузьків вогонь. А побіля старого дуба, що височіє на сільській околиці, синіми пелюстками сміються й сміються фіялки. Уздовж дороги, що стелиться поміж озимини, теж упали разки жайворонкових пісень, проросли трепетними сокирками - скільки їх сяє, скільки мерехтить! Якби не водилось жайворонків, то, мабуть, земля ніколи б не була така прекрасна! А восени жайворонки зі своїми чудотворними піснями відлітають до вирію. Сиротіють без них степи й небеса, сиротіють людські душі. Зима, білі сніги, метуть хурделиці, січе пороша, від морозу лунко тріскається лід на річці. Де забарилась весна, чому не квапиться в рідні краї? Та ось повернулась із вирію весна, а з нею повернулись додому й жайворонки. Прилетіли не самі, а разом із своїми піснями. Бо пісні жайворонків на чужині скучали за нашими степами, за привіллям. Ось вони злетіли в піднебесся і зазвучали - одна, друга, третя! Безліч пісень зазвучало над рідною землею, і їхні звуки, напоєні сонцем, пронизані радістю, посіялись додолу, впали на родючий ґрунт. І з того посіву зійшло, зазеленіло, забуяло, заквітло - від обрію до обрію. Ось тут жайворонки посіяли рясну пшеницю, тут із їхніх пісень проросло жито, а ген із чарівних пташиних звуків зазеленіла лугова м’ята, запахло чебрецем, засивіло полином. Сіються над землею жайворонкові пісні, віщуючи врожай і достаток. Так, здається, непримітна сіра пташка, а здатна оновити світ своїми піснями! Співай, щасливий жайворонку, над степами у піднебессі! Оповідання Фото Сергія Мерченка. “НАШЕ ЖИТТЯ”, ЧЕРВЕНЬ 2004 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
