Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Самоосвітня праця, жертви, ратункові акції жіночого роду, інформативна служба - ведені були вміло та з великим успіхом. Пригадаймо собі колишню селянку, в краю, чи тут, яка приїхала в Америку. Від рана до вечора гарувала тяжко, не маючи ніяких потреб, ніяких заінтересувань. В неділю вийшла до церкви та знову чимскоріше вертала домів, бо як казала “жінка тільки до кочерги та кужелі”. Спитай її бувало про народність, то вона назве “руска”, і на тому кінчилося її знання. Так жило наше жіноцтво десятками довгих літ. А коли по багатьох трудах та заходах провідних жінок почали ширитися відділи Союзу Українок, організуючи наше жіноцтво тут і у краю, пересічна жінка і так не довіряла сама собі, не вірила, що з цьої праці щонебудь вийде. Але, вступивши в ряди Союзу Українок, багато виказала здібностей. Почали відкриватися нові таланти, почалось нове життя, розуміння, хто ми та які наші завдання. І від цього часу наше українське жіноцтво зробило великий, великий крок вперед. Нині майже кожна українська жінка знає, хоч у загальному, історію України, її письменство і мистецтва, а з неї краща господиня, жінка й мати, бо всего навчила її своя організація. Ми, живучи на американській землі, зокрема, багато завдячуємо СУА. Якби не СУА, багато нашої молоді були б не знали “хто вони і чиї діти”. А довідалися це від мами, яка належала до СУ і там вчилася, як дітей освідомлювати та виховувати. І сьогодні наша американська молодь, скитаючися в чужих сторонах, коли стріне когось з українського роду - кидається собі в обійми, та радіє, як на вид члена найближчої родини. Чому? Мати повчала і казала: “Сину, ідеш у світ - не забувай, що ти Українець!” І нині, на диво, багато дітей, які здавалося не багато звертали уваги на своє походження, кажуть гордо: “Я Українець - і раді, що їх мати повчила хто вони є, та який їх рід. Рік 1945 - від якого ділить нас ледве кілька тижнів - це великий рік для Союзу Українок Америки. Це ювілейний рік. Минає 20 літ, як засновано в Америці перший Відділ Союзу Українок Америки. Від того часу маємо їх вже 60 у Злучених Державах, один в Арґентіні. Багато праці і посвяти коштувало зорганізувати стільки відділів, а тепер саме, в тому ювілейному році, ми, Союзянки, повинні подбати, щоб рік цей був пам’ятним роком в історії Союзу Українок Америки. Перш за все, у тому році ми повинні приєднати якнайбільше число нових членок для Союзу. Треба притягнути до себе молодь, яка має після нас продовжити працю. Повинні ми також уладжувати Ювилейні Свята та ознакомлювати наш і чужий загал з працею СУА. Кожна членка через свій відділ нехай зложить “ювилейний дар”, щоб з нього повстала тривала пам’ятка для СУА. І пам’ятаймо про це, що найважніше для нас, союзянок, а саме: про нашу пресу - “Наше Життя”. По богато трудах і заходах завитало воно до нас, як ясне сонічко у хату, але від нас залежить, яка його дальша доля. Дай Боже, щоб цей ювілейний рік був справді великим для нас, а “Наше Життя” - те серце Союзу Українок Америки, щоб стало двотижневиком. В наших руках, сестри Союзянки, його доля - як ми подбаємо, так будемо мати. Багато завдань для нас під цей великий ювілейний рік. Працюймо в згоді, не відпихаймо других від себе, бо тільки прихильністю здобудемо собі другів, а організації членів. Марія Сена, заступниця голови СУА. Зберігаємо правопис оригіналу. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top