Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Знайомство М арії Грінченко і Константани М алицької датується від заснування ш коли імені Б. Грінченка. 1910 р. по довгих заходах “Організації Русинів міста Л ьвова” і ш кільного комітету городецького передмістя увій шла в життя народна ш кола, яку виріш ено було назвати іменем Грін ченка, щоби пош анувати п ам ’ять по мерлого в тім часі великого народного учителя і борця за національну школу. Урочисте посвячення ш коли відбулося 9 вересня, а щ е перед тим вислав Комітет листа до друж ини покійного Б. Грінченка, запрош ую чи її до участі у святі. Н а це надійш ла з К иєва теле грама: “Душ ею до Вас лину. Хай ш кола його імени виховує борців за долю рід ного краю таких, як він був” . В кілька днів пізніш е надійш ов щ е лист від М. Грінченко з книжками для дітей і ш кільної бібліотеки. І надалі залиш алася М арія Грін ченко в листуванні зі ш колою імени її чоловіка та з її перш ою вчителькою Вірою Трусевич. М аленькі учні й уче ниці цієї школи в перш ий рік навчання написали дуже сердечного листа до М арії, з підписами усіх, з поклоном і обітницею, що будуть все вчити у рідній ш колі, а коли виростуть, приїдуть на Україну до Києва. З цим листом, як розказували, бігала М арія по цілому Києву, показувала його усім, не м огла нарадуватися дитячим писанням. За цей лист прислала кожній дитині гарну книжечку з оповіданнями покійного Бориса Грінченка, велику його фотографію і листок з фотограцією ш коли ім. Грінченка. 1915 р. прийш лось Константані М алицькій поневолі переїздити через Київ в далекий Сибір. Д уж е вже їй хотілося побачитися з М арією , але, запроторена в Л у к’янівську тю рму, не мала й змоги побачитися особисто. Тільки вже з одного етапу вона переслала М арії Грінченко вістку про місце призначеного осідку на засланні. І з того часу н ав’язали вони постійне листування, що для К. М алицької та її товариш ів недолі було чималою відрадою. Через М арію вони дізнавалися, щ о діється у Києві зі львівськими заложниками, знайомими, (д-р Федак, Кость П аньківський, М. Цегель- ский, д-р Коцю ба, І. М атіїв, І. Левинський), з якими М арія постійно зустрічалася. “Боже мій! - писала М. Грінченко у першому листі, сподівалися ж люди, що доля отак розкидає їх по світах? Чи думали Ви, що опинитеся в Сибіру. В холодному, страш ному нам Сибіру? Правда, “Ведь люди живут и в Сибири” - сказав колись Некрасов устами однієї з “Русских женщ ин” . Правда, живуть, а кому Сибір рідним батьком доводиться, то тим може й добре там жити. Але Вам, але багатьом таким, як В и ...” Закінчення в наст, числі. М ихайло О РЕС Т ANIMA ERRANS* Я вернуся до тебе, отчизно моя, І всміхаюся рідним долинам. О, як солодко пахне ласкава земля Чебрецем і полином! Аромати віків, дорогі, затишні, Вони душу потіхою росять І здається, що вістку таємну мені Од відійшлих приносять Ніби предки мої в спочуванні чуткім, Незреченної добрості повні, Привітання мені ароматом тонким Посилають любовні. Просвітлілі по втомі життєвих доріг, Закликають вони примиритись, Перейти їх осель всюдисущих поріг, І навік прояснитись. Щоб душа, заквітчавшись в невинні вінки, Усміхалася завжди долинам І задумливо пахла в наступні віки Чебрецем і полином. * Мандрівна душа (латин.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
