Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Знайомство М арії Грінченко і Константани М алицької датується від заснування ш коли імені Б. Грінченка. 1910 р. по довгих заходах “Організації Русинів міста Л ьвова” і ш кільного комітету городецького передмістя увій шла в життя народна ш кола, яку виріш ено було назвати іменем Грін ченка, щоби пош анувати п ам ’ять по мерлого в тім часі великого народного учителя і борця за національну школу. Урочисте посвячення ш коли відбулося 9 вересня, а щ е перед тим вислав Комітет листа до друж ини покійного Б. Грінченка, запрош ую чи її до участі у святі. Н а це надійш ла з К иєва теле грама: “Душ ею до Вас лину. Хай ш кола його імени виховує борців за долю рід ного краю таких, як він був” . В кілька днів пізніш е надійш ов щ е лист від М. Грінченко з книжками для дітей і ш кільної бібліотеки. І надалі залиш алася М арія Грін ченко в листуванні зі ш колою імени її чоловіка та з її перш ою вчителькою Вірою Трусевич. М аленькі учні й уче ниці цієї школи в перш ий рік навчання написали дуже сердечного листа до М арії, з підписами усіх, з поклоном і обітницею, що будуть все вчити у рідній ш колі, а коли виростуть, приїдуть на Україну до Києва. З цим листом, як розказували, бігала М арія по цілому Києву, показувала його усім, не м огла нарадуватися дитячим писанням. За цей лист прислала кожній дитині гарну книжечку з оповіданнями покійного Бориса Грінченка, велику його фотографію і листок з фотограцією ш коли ім. Грінченка. 1915 р. прийш лось Константані М алицькій поневолі переїздити через Київ в далекий Сибір. Д уж е вже їй хотілося побачитися з М арією , але, запроторена в Л у к’янівську тю рму, не мала й змоги побачитися особисто. Тільки вже з одного етапу вона переслала М арії Грінченко вістку про місце призначеного осідку на засланні. І з того часу н ав’язали вони постійне листування, що для К. М алицької та її товариш ів недолі було чималою відрадою. Через М арію вони дізнавалися, щ о діється у Києві зі львівськими заложниками, знайомими, (д-р Федак, Кость П аньківський, М. Цегель- ский, д-р Коцю ба, І. М атіїв, І. Левинський), з якими М арія постійно зустрічалася. “Боже мій! - писала М. Грінченко у першому листі, сподівалися ж люди, що доля отак розкидає їх по світах? Чи думали Ви, що опинитеся в Сибіру. В холодному, страш ному нам Сибіру? Правда, “Ведь люди живут и в Сибири” - сказав колись Некрасов устами однієї з “Русских женщ ин” . Правда, живуть, а кому Сибір рідним батьком доводиться, то тим може й добре там жити. Але Вам, але багатьом таким, як В и ...” Закінчення в наст, числі. М ихайло О РЕС Т ANIMA ERRANS* Я вернуся до тебе, отчизно моя, І всміхаюся рідним долинам. О, як солодко пахне ласкава земля Чебрецем і полином! Аромати віків, дорогі, затишні, Вони душу потіхою росять І здається, що вістку таємну мені Од відійшлих приносять Ніби предки мої в спочуванні чуткім, Незреченної добрості повні, Привітання мені ароматом тонким Посилають любовні. Просвітлілі по втомі життєвих доріг, Закликають вони примиритись, Перейти їх осель всюдисущих поріг, І навік прояснитись. Щоб душа, заквітчавшись в невинні вінки, Усміхалася завжди долинам І задумливо пахла в наступні віки Чебрецем і полином. * Мандрівна душа (латин.)
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
