Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Скромно, але наполегливо, де пристосовую чись до вимог цензури, де вміло охо роняю чи гідність своєї праці, М арія Загірна дала багато цінного для науково- популярної книжки. Л ітературні праці, переклади, збірники та читанки для дітей спричинилися до розроблення й збагачення української мови, були працею над великим українським словником під редакцією її чоловіка Б. Грінченка. З 1905 р. починається нова праця М арії у колі київської “П росвіти” . Револю ція 1905 р. і царський маніфест пош ирили права українського народу - дозволені були просвітні товариства, часописи, там завзято працювала М арія Грінченко і скрізь цінували її глибоке знання мови. Але можна дивуватися, де вона брала ті сили для цієї невсипущ ої праці, коли в ці самі часи доводилося їй переживати тяж ке горе: на її очах в ’янув від сухот її чоловік, а 14 жовтня 1909 р. померла її єдина донька Настя. У 1909 р. стан здоров’я Бориса Грінченка став погірш уватися і подружжя виріш или виїхати на лікування до Оспедалєтти. В Італії М арія Грінченко зблизилася з Надією Козловською, яка підш укала потрібне помеш кання для Грінченків і продумала умови їх перебування. Тут, в Оспедалетті, разом з М арією Надія К озловська закрила очі Борисові Грінченку, якого нагадувала всіма рисами своєї вдачі і всієї творчости. Це був нелегкий час для обох жінок і вони прагнули підтримати одна одну. Ця єдність і розуміння простежую ться у подальш их взаєминах. Надія К озловська підготувала спомини про Бориса Грінченка, написала листа його батькові про останні дні життя свого вчителя і турбувалася про виготовлення погруддя. Поховавш и свою дружину, М арія Грінченко повернулась до У країни. Один по одному зійш ли в могилу її рідні, і залиш ається М арія одна. З уст цієї твердої духом жінки ми чуємо такі розпачливі слова: “Ж иття порожнє, все опустіло. Н ем а чим жити. Л иш илася тільки праця, і я ж итиму для праці” . Науковою працею й ж ила вона останні роки життя. Не зважаю чи на особисту трагедію , надзвичайно опікувалася долями інших людей. М ожливо в цій турботі забувалося горе. Продовжувалось далі і листування з Надією Козловською. Тут і турбота про видання творів, і новини з У країни, яких так чекали Козловські. “Тут навкруги сум панує, - повідомляла М арія К озловська, - реакція страш енна. Люди налякані, сподіваю ться раз-у-раз лиха якогось. Українців чорносотенна преса цькує так, як ще мабуть не цькувала. Та властиво не варт писати про всяку гидоту, яка тепер тут діється” . “Путящ их новин немає, - повідомляє вона в іншому листі. - Цими днями скасовано буде У країнський Клуб” . У тих листах особисті переживання і болі М арії Грінченко: “То нездужаю, то хтось із близьких знайомих нездужає. А тут ще з помеш канням лихо. Торік у вересні наняла помеш кання, а воно вийш ло вологе й холодне. У червні в цьому ж будинку перейш ла в інше помешкання; обіцяно було, що зроблять дренаж і буде сухо. Але дренаж у досі не зроблено, дощ і великі йдуть і в мене в хаті все мокріш е й холодніш е стає. М уш у на ніч топити, щоб не труситися під теплою ковдрою . Тепер маю пере биратися звідси, бо лікар не дозволяє тут зоставатися. За один рік тричі перебратися! І з такою великою кількістю книжок і таким невеликим здоров’я, як у мене. І прикрос тей усяких - і малих і великих - сила! Оце, напр., одержала звістку, що палата прису дила спалити моє видання “Я к жив український народ”. Це коротка історія України Б. Грінченка. Страш енно ш кода книжки, та ще у друкарню треба заплатити 178 крб. До всіх моїх лих додається ще те, що мало не зовсім утратила п ам ’ять і очі” . Тривале листування поєднувало М арію Грінченко і К онстантану М алицьку. “Не бачила я її ніколи, - писала К. М алицька, - а одначе так близькою мов рідна стала мені, хоч тільки на віддаль - іноді дуже далеку віддаль - перекидувалися ми словами між собою ”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
