Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Скромно, але наполегливо, де пристосовую чись до вимог цензури, де вміло охо роняю чи гідність своєї праці, М арія Загірна дала багато цінного для науково- популярної книжки. Л ітературні праці, переклади, збірники та читанки для дітей спричинилися до розроблення й збагачення української мови, були працею над великим українським словником під редакцією її чоловіка Б. Грінченка. З 1905 р. починається нова праця М арії у колі київської “П росвіти” . Револю ція 1905 р. і царський маніфест пош ирили права українського народу - дозволені були просвітні товариства, часописи, там завзято працювала М арія Грінченко і скрізь цінували її глибоке знання мови. Але можна дивуватися, де вона брала ті сили для цієї невсипущ ої праці, коли в ці самі часи доводилося їй переживати тяж ке горе: на її очах в ’янув від сухот її чоловік, а 14 жовтня 1909 р. померла її єдина донька Настя. У 1909 р. стан здоров’я Бориса Грінченка став погірш уватися і подружжя виріш или виїхати на лікування до Оспедалєтти. В Італії М арія Грінченко зблизилася з Надією Козловською, яка підш укала потрібне помеш кання для Грінченків і продумала умови їх перебування. Тут, в Оспедалетті, разом з М арією Надія К озловська закрила очі Борисові Грінченку, якого нагадувала всіма рисами своєї вдачі і всієї творчости. Це був нелегкий час для обох жінок і вони прагнули підтримати одна одну. Ця єдність і розуміння простежую ться у подальш их взаєминах. Надія К озловська підготувала спомини про Бориса Грінченка, написала листа його батькові про останні дні життя свого вчителя і турбувалася про виготовлення погруддя. Поховавш и свою дружину, М арія Грінченко повернулась до У країни. Один по одному зійш ли в могилу її рідні, і залиш ається М арія одна. З уст цієї твердої духом жінки ми чуємо такі розпачливі слова: “Ж иття порожнє, все опустіло. Н ем а чим жити. Л иш илася тільки праця, і я ж итиму для праці” . Науковою працею й ж ила вона останні роки життя. Не зважаю чи на особисту трагедію , надзвичайно опікувалася долями інших людей. М ожливо в цій турботі забувалося горе. Продовжувалось далі і листування з Надією Козловською. Тут і турбота про видання творів, і новини з У країни, яких так чекали Козловські. “Тут навкруги сум панує, - повідомляла М арія К озловська, - реакція страш енна. Люди налякані, сподіваю ться раз-у-раз лиха якогось. Українців чорносотенна преса цькує так, як ще мабуть не цькувала. Та властиво не варт писати про всяку гидоту, яка тепер тут діється” . “Путящ их новин немає, - повідомляє вона в іншому листі. - Цими днями скасовано буде У країнський Клуб” . У тих листах особисті переживання і болі М арії Грінченко: “То нездужаю, то хтось із близьких знайомих нездужає. А тут ще з помеш канням лихо. Торік у вересні наняла помеш кання, а воно вийш ло вологе й холодне. У червні в цьому ж будинку перейш ла в інше помешкання; обіцяно було, що зроблять дренаж і буде сухо. Але дренаж у досі не зроблено, дощ і великі йдуть і в мене в хаті все мокріш е й холодніш е стає. М уш у на ніч топити, щоб не труситися під теплою ковдрою . Тепер маю пере биратися звідси, бо лікар не дозволяє тут зоставатися. За один рік тричі перебратися! І з такою великою кількістю книжок і таким невеликим здоров’я, як у мене. І прикрос тей усяких - і малих і великих - сила! Оце, напр., одержала звістку, що палата прису дила спалити моє видання “Я к жив український народ”. Це коротка історія України Б. Грінченка. Страш енно ш кода книжки, та ще у друкарню треба заплатити 178 крб. До всіх моїх лих додається ще те, що мало не зовсім утратила п ам ’ять і очі” . Тривале листування поєднувало М арію Грінченко і К онстантану М алицьку. “Не бачила я її ніколи, - писала К. М алицька, - а одначе так близькою мов рідна стала мені, хоч тільки на віддаль - іноді дуже далеку віддаль - перекидувалися ми словами між собою ”. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
