Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
хитає головою, і така скорбота, така печаль в очах, у схиленій постаті. Щ оночі їй сниться ліс. Ш умлять над головою дерева, і той шум, як музика злагодж еного оркестру, додає сили, окрилює, підносить. Ліс був її єством, стихією, вона відчувала його найменш і порухи, знала, як себе. Коли від ’їж дж ала куди, страждала, але грілась думкою , що скоро буде дома, а тепер... “Там глянєш - кругом лєс, що з нєбом гаворіть, а тут яблачка нє поспітаєш . Там скрузь людє, що до тебе з душ ою , а тут глядять, як на чужака. Тут і сонце нє так свєтіть, і мєсяц нє адтуль сходіть” . Поклеїла ш палери - з лісом, думала, хоч трош ки на душі посвітліш ає, де там. Розуміє - назад вороття нема, але ліс сниться щоночі.... Усе найсвятіш е, чим жили, у що вірили, розпорош илось, розвіялось чорнобильськими вітрами-суховіями й осіло розпорош ене по світах, що годі й зібрати. А треба. Зібрати, зберегти, бо то висока духовна спадщ ина народу, закодована старовинна культура, гідна пош ани у світі. Учімось ш анувати своє... Вийш ли рудьчани до річки (на новому місці) “русалок проводіті” (перш ий понеділок після русального тижня), щоб не перервався споконвічний звичай, щ об нагадати ще раз про домівку, яка й так завж ди з ними. Вийшли в осикових вінках на головах, як і годилось, заспівали давніх русальних пісень, що збереглися тільки на Поліссі як унікальний пласт дохристиянської культури, але й жили в обряді, несучи в собі колосальні енергетичні потенції. Тепліш али очі, ясніш али обличчя в односельців, а вона, як і більшість, плакала благодатними очищ альними слізьми. А наступного дня переселенців висміяли місцеві жителі, взяли на глузи - мовляв, чорнобильці теє... Відтоді щ ороку в цей день переселенці мовчки ідуть до річки, посидять, поплачуть та з тим і повертаю ться... Ой, учімось ш анувати своє, бо без цього не буде поваги ні до нас, ні до чужого. “Нє хочу в сю землю важку да чорну лєгать, буду дажидаця свайой - свєтлєнькой да лєгєнькой” . Дай Боже, щоб не відійш ла надія. Бо за нею... Ні, надія таки велика сила. (За оповідями, записаними від Нинько Галини, 1918 р. народження переселенки з села Рудьок Чорнобильського району). м. Київ Г ригорій ІВА Н ЕН К О ЧОРНОБИЛЬ - ПОЛИН На пісок - гарячий, мов черінь, - крапає живиця полуднева. Д обре проростати щозорі цвітом попід батьківські дерева, а вродив Чорнобиль... Полину попливли тумани над Поліссям... Хто й чию спокутує вину? - доокіл розмови повелися. Правий суд... Коли щ е він прийде по казуїстичнім бездоріжжю ?.. Палить очі полум”я руде - ж нива весняного мертве збіжжя. м. Іванків на Поліссі
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
