Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
соток тридцять. У нього було чотири сини і нас, дочок, три. Він днями сидів малював, а ми, старш і діти, працю вали в полі. Батько не був багатий, бо нас було багато. Що він заробить, на нас все тратив. Та купував землю ” . Подібне засвідчила і Галина Кушні- ренко: „Батько жив разом з дідом. Мали зем лю, коняка була чорна, корова була, сарай, клуні — де хліб молотили, поле було... М ала хата в їх була, не було ж таких хат, як тепер. Н ічим не отлічалися від інших. Н а золото їм платили, а щоб були багаті, то ні” . Вартість образів у різні часи була різ ною, але ціна трималася. Н априклад, етнограф Павло Чубинський записав дані від шістьох селян М лієва, що недалеко від Черкас. Ціна на ікони тут зміню валася „від ЗО коп. до 1 крб. 25 коп. Плуг, для порівняння, кош тував близько 2 крб., рало з наральником 1 крб. 50 коп., руш ник від 50 коп. до 1 крб., полотно 10-15 за арш ин...”- Це відомості із серединини д ев’ят надцятого століття. Пізніш е змінилися г р о ш і, змінилися й ціни. „Я купувала не в богомазів. Був у Рожнятівці один, продавав образи. їх називали бамбонь. Вони самі не купували, а десь набирали і продавали. Один образ кош тував так і десять рублів і тридцять” (запис, на Вінничині від Ковальчук Г. Ф., 1928 р.н.). Продавалися образи на сільських ярм ар ках, у містах біля монастирів, а також в лав ках. На ярмарках образи продавали маляри або члени їх родини. „У наш ому селі гарні ікони малював Афанасій Гірняк. Він малював, а вона (його дружина - авт.) носила прода вала” (запис, в с. Затиш ок У манського району від П .М .Безкоровайної, 1912 р.н.). Інше свід чення: „У нас у селі не було богомазів, а прихожі такі були, шо я попросив, а він нама лює. То були і готові в нього ікони, а, було, і намалює... Він просто на дош ці малював. І я зустрічав таких: у село приходили і на базарі сидить, буває, торгує. Раньш е базар не такий був, як тепер. То було там чайна, там пивна, там хліб продають, картузів понаш или, прода вали. І він там. Він же не малю є, а продає, такі квадратні дощ ечки. М астєр свого дєла” (запис, на П олтавщ ині від У стименка М .А.,) У лавках скуплені ікони продавали власники лавок. Роботи сільських майстрів здебільш ого були анонімними й недатованими, хоча маємо деякі з прізвищ ем автора і датою створення. Однією з таких є ікона А рхангела М ихаїла з с. П олуднівка Ч игиринського р-ну. Під іконою підпис: „Написав сію ікону Ніколай Смолін- ський 1868 года месяца іюля 29” . Більш ість ікон цього періоду мальовані олійними фарбами на найпростіш ому ґрунті, що становив собою ш ар рослинного клею. Н айчастіш е використовували такі пігменти: свинцеві білила, свинцева жовта, сурик свин цевий (червона фарба), берлінська лазурь (си ня фарба). М алю вали ікони на липових, соснових, інколи ялинових дош ках. У дош ки „врізали” „ш пуги”, одну або дві. Ш пуга - дерев’яний клин, який оберігав ікону від короблення. Дві ш пуги розміщ увалися або паралельно одна одній, або зустрічно з різних боків. Останній спосіб більш характерний для давніш их ікон. Трапляю ться ікони, мальовані на товстих ко лотих дош ках, без ш пуг. У даному випадку сама товщ ина дощ ок оберігала ікону від короблення. Така дош ка старанно оброблялася тільки з того боку, де був малюнок. Дошку, на якій писали образ, називали „блятом”. Заго товляли „блят”, розпилю ю чи стовбур дерева поздовж. Добрий майстер завжди намагався заготовити дош ку з середини стовбура. Об робляли „бляти” сокирою, рубанком, стругом або іншим столярним інструментом. Від со кири на дош ці залиш аю ться зазубрини, від струга продовгуваті заглиблення, від рубанка неглибокі рівчачки. На початку X IX ст. ще продовжували малю вати ікони в так званих „ковчегах” . Ков чег - видовбана на всю величину дошки пло щина, яка по краях обрамлю валася полем, виступ у вигляді рамки. Цікавою щодо форми „блята” є ікона з с. М атусів Ш полянського р- ну. М айстер розколов стовбур, долотом виб рав середину деревини, заш алю вав знизу і зверху, зробив щ ось схоже до розрізаної нав піл дуплянки, стінки якої заповнив зобра женнями святих. Значну кількість ікон малювали на заґрунтованому домотканному полотні. Ш и рина доморобного полотна визначалася мож ливостями верстата і була інколи завузькою
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
