Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ська, Подарицька, Рудницька, Лговська і далека родичка чоловіка — Виговська; завершував поїзд гурт челяді, там були кондитер, пивничий і навіть кравець Васильківський — напевно, гетьманша дбала про своє вбрання. Така пишність вразила городян; не важко було збагнути, що доступитись у “світлиці” гетьманші стане не легко, як перше, а коли допевнились, що під гетьманським дахом запанував незвичний етикет для поспільства, виникли нарікання та скарги. Згодом опозиція дорікала Вигов- ському, між іншим, і тим, що він побрався із ШЛЯХТЯНКО] о, “котра не бажає добра Україні”. Поступово гетьманська столиця змінилася до невпіз- нання: метушня зменшилась, гарнізон було скорочено, козацької старшини залишилось обмаль, стосунки з сусід німи державами урвались. Гетьманша майже не виїздила з Суботова. Сюди, поближче до гетьманші, перебралися кілька родин козацької старшини. Звичайно, доньки Хмель ницького відігравали провідну роль в цьому товаристві, насамперед Катерина, одружена з Данилом Виговським - братом гетьмана, жінка рішуча, іноді заступала місі де гетьманші. Від батька Катерина перебрала винахідливість, уміння вести бесіду, вона краще за гетьманшу була знайома з людьми та звичаями. Щодо другої доньки Хмельницького - Олени Нечай, то вона почувалася чужою в цьому колі світської вишуканості, та й чоловік її, відсунутий на задній план, не мав політичної ваги і виконував лише накази гетьмана. Так само постійними гостями в Суботові були: дружина Костянтина Виговського, Раїна, уроджена Меше- ринова, дружина обозного Носача і дружина військового писаря Груші — вона щиро прив'язалася до гетьманші з вдячності за співчуття і допомогу в нещасті. Але Виговсьга мала при собі й близьких рідних, а саме родину Юрія Стеткевича, яка не полишала її до смерті. Юрій помер у званні сотника, і дружина його залишилася при гетьманші. Донька Юрія, Христина, була улюбленицею тітки, а синові його, Христофору, гетьманша записала при народженні майна на дві тисячі злотих. Олена також була матір'ю: єдиний син її, Остап, народився на початку 1657 р. і виховувався у дідуся в Києві. Чому батько віддалив дитину від матері, важко пояснити, тим більше, шо гетьман жив з дружиною у мирі й злагоді. Отож у Суботові панувала тиша, господиня займалася своїм жіночим гуртком. Пригощання вийшли з моди, гетьман майже не вживав міцних напоїв, ухилявся від вечірок; якщо з Києва приїздив Юрій, то більшість часу віддавав молитвам у церкві й благочестивим роздумам. Він уникав товариства. Порядки, які запанували в домі гетьмана, вплинули й на столицю Гетьманщини. Всі ці зміни не мали популярносте, хоч і не були позбавлені користі: простий люд відчував і розумів, що народжується і пускає коріння новий устрій. Усвідомлюючи, що навкруги діється, Виговський розумів, що треба добре поміркувати, щоб дати Україні такий устрій, який би захистив її від ворогів. Та партія до якої схилявся Виговський була далеко менша числом, аіе далеко більш освічена. Вона ясно уявляла собі сучасні тяжкі обставини і бажала забезпечити своєму рідному краєві його права та вольності. Душею цієї партії б/в найбільш освічений Юрій Немирич, котрий мав великий вплив на гетьмана. Він десять років прожив за кордоном, у Голандії, і там здобув собі велику освіту. Бачив він на власні очі розумний федеративний устрій інших країн, і такого устрою бажав для своєї України. Під його впливом Виговський і партія його замислила поєднати Україну з Польщею на федеративних основах, тобто, щоб Україна стала автономною державою, мала своє виборне управ ління. Завдання, що стояло перед Виговським було незмірної складності і неважко було передбачити трагічну розв’язку його кар’єри. Все котилося врізнобіч на Вкраїні, і будівлі зведеній Хмельницьким, загрожувало докінечне поруйну- вання. Одна партія тягнула до спілки зі Сходом, друга - із Заходом. Взаємної пощади не було: кожний прагнув знищити супротивника, і як наслідок - знаменита Руїна. Уже на початку своєї діяльності Виговський викликав невдоволення людей сильних і впливових. Отож скликана до Переяслава козацька старшина, переважно лівобережна, в січні 1659 р. оголосила Юрія Хмельницького гетьманом і постановила не тільки позбавити Виговського булави, але й відіслати “зрадника Івашку Виговського з дружиною і дітьми до царської величності, а також брата його Данила й інших родичів, що перебували на службі у Війську Запо розькому”. В майбутньому Виговським було заборонено не тільки залишатися при гетьмані та в уряді, але й взагалі служити в козацькому війську. Отже, Виговські були приречені на вигнання і поставлені поза законом, тобто позбавлені всіляких громадянських прав на Україні. Одначе гетьман не скорився. Влітку рушив збройно за Дніпро, сподіваючись підкорити Лівобережну Україну, але не було йому щастя. Прихильників не придбав, а кількість супротивників зростала щоднини. Тому Виговський вернув до Чигирина, а братові своєму, Данилові, доручив про тистояти супротивникам. Невдача змінювала невдачу, і Данило заледве врятувався. Залишалось чекати нападу. Гетьман зайнявся обороною Чигирина, оскільки ще й кошовий отаман Брюховсцький оголосив про свій намір заявитися до столиці. Якась безпідставна тривога злякала Виговського — він потайки зник з міста “в одному сукмані і на одному коні” і полишив жіноцтво напризволяще. Він шукав захисту в коронного обозного Андрія Потоцького в Білій Церкві. Залишається не зрозумілим, чому гетьманша Олена не подалася з чоловіком із Чигирина, а дружина Данила Виговського - Катерина лишилася беззахисною в Смілі тоді, коли чоловік її також опинився в Андрія Потоцького. В такій ситуації жінкам довелося думати про самозахист та готуватися до облоги в недостатньо укріплених палацах за надмірно складних умов. Становище Чигирина було сприятливішим: там налічувалось близько 600 гармат, 400 діжок пороху і чотири сотні залоги з поляків та німців. Окрім двірської жіночої обслуги, при гетьманші залиша лась її щира приятелька Грушоваі брат Юрій. Значно гірше довелося старшій доньці Хмельницького, його улюблениці Катерині: її дім у Смілі захищали земляний вал, частокіл і кілька давніх гармат, придатних хіба що для декорації; в ролі супротивника виступав рідний брат на чолі загонів, які колись водив у бій її батько, — трагічна іронія долі! Небезпека була тим відчутнішою, що всюди подейкували про Богданові скарби, заховані в палацах, — слід було чекати пограбування. Мимоволі постає питання: що ж робили чоловіки, аби звільнити своїх дружин? Виговський обмежився розсилан ням послань, а Данило чинив значно рішучіше: він вимагав воєнної підтримки в союзників, рвався на допомогу Чигирину й Смілі, оточених ворожим населенням. НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2000 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
