Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Продовження зі стор. 8-ої. Зек сталінського призову — то лише робоча фізична сила! Він призначений до кайла, лопати, тачки чи носилок. Про писання — читання можна було тільки мріяти. Два листи на рік рідним — і все, що дозволялося. І ніяких нарікань, ніяких протестів з уст Григорія ми не чули... Протестом цій жорстокій дійсності була його титанічна праця на ниві поетичного перекладу, його постійне студіювання європейських мов” (Є. Дацюк. “Оплачене поневірянням слово...” // Літературний Львів, —1996.”Ч. 3-4. — Стор. 14-15). З болем у серці читаєш ці рядки і думаєш: а якби Майстрові та сучасні умови (з інтернетом та комп’ютерною поштою)?! Але ж дійсність показує, що часто в стражданнях народжуються незрівняльні шедеври, а прагматичний добробут дає самозадоволену сірятину і, на жаль, часто самозакохану... У час Хрущов ської відлиги подружжя Кочурів було звільнено з таборів, згодом прийшла й реабілітація. Повернувши в Україну, вони поселилися в Ірпені (1962 р.) та незабаром Григорій Порфирович відновив зв'язки з П. Тичиною, М. Бажаном, Олександром та Андрієм Білецькими та багатьома іншими діячами української культури. З’явилися і нові друзі: Б. Антоненко-Давидович, М. Коцюбинська, І. Стешенко, М. Лукаш, Є. Сверстюк та чимало інших. Шістдесяті та початок сімдесятих років були дуже плідними в творчості Г. Кочура. Його переклади друкувалися у вибраних поезіях Ю. Тувіма (1963), Д. Гофпггейна (1965), Я. Райніса (1965), М. Богдановича (1967), П. Верлена (1968), Ю. Словацького (1969). Ж. П. Беранже і П. Безруча (обидві збірки—1970), Ц. Норвіда (1971). У 1964 р. разом з М. Рильським він видав анто логію новітньої чеської поезії (від доби національного відродження — початку XIX ст.). У цьому ж році, за редакцією М. Рильського, Л. Первомайського та Г. Кочура, вийшла антологія новітньої словацької поезії ХІХ-ХХ віків. Г. Кочур переклав чимало творів для обох антологій. Одначе це були не просто перекладні антології. В умовах тоталітарного режиму та безглуздої цензури це були книжки, повні асоціяцій з рідною історією, книжки, що вчили любити свій край. Підбір авторів та творів був досконалий. Так, словацька антологія відкривалася поезією Я. Коллара. Я дозволю собі зацитувати лише одну Колларову епіграму “На щадкам” у перекладі Г. Кочура: Ви не про т е говоріт ь, я к т а що ми УМ ІЛИ писати, — ні, що ми СМ ІЛ И писать, — кращ е про т е говоріт ь (Словацька поезія: Антологія.— К , 1964. — Стор. 36). А ось вірш знаменитого словацького поета П. Гвездослава (справж. прізв. — Орсаг), що його також переклав Г. Кочур: Н а нас лежить безм овност і печать; Чи буря, чи погода — всі м овчат ь... І очерет т рим ався б сміливіше: Безсилий розпочат и бій Він, коли віт ер гне його й колише, Чи, вже уникнувш и навального пориву, їж ачиться і ш елест ит ь від гніву. Якби ж у нього був язик — Н апевно б, ми почули крик: “Спинися, вихоре, не смій!.. (Словацька поезія: Антологія... Стор. 147). У той же час Г. Кочур у гарячковому темпі працював над перкладом трагедії “Гамлет” для Шек- спірового тритомника, приуроченого до чотирьохсот річчя від дня народження великого драматурга. Він також перекладав чеську та словацьку прозу, зокрема романи словацького письменника В. Мінача “Живі і мертві” (1961), “Дзвони звістують день” (1964). У 1965 р. видавництво “Дніпро” опублікувало Дантову книгу у віршах “Vita nova” (“Нове життя”) у перекладі М. Ба жана, Д. Павличка, В. Житника, В. Коротича, А. Перепаді та І. Драча за редакцією Г. Кочура. У 1966 p., уже після смерти М. Рильського, вийшов однотомник М. Зерова, в якому редакція та вступна стаття належали М. Рильському, а примітки — Г. Кочуру та В. Петрову. У 1990 р. видавництво “Дніпро” опублікувало двотомник М. Зерова, де його поетичний, перекладацький, літературознавчий та історико-літературний доробок уперше представлено порівняно цілісно. Ініціятором цього видання та його упорядником (разом з Д. Павличком) був Г. Кочур. Одна за одною починають з’являтися у пресі статті Г. Кочура, присвячені історії українського художнього перекладу, зокрема “На перекладницькі теми” (“Дніпро”, 1965, Ч. 6), “Майстри перекладу” (“Всесвіт”, 1966, Ч. 4), “Здобутки й перспективи” (“Всесвіт”, 1968, Ч. 1). Наукова та літературна громадськість Києва тих часів знала Г. Кочура і як ерудованого майстра усного науково-художнього слова, що його виступи, зокрема в залях Спілки письменників, збирали людні аудиторії. І в цьому, як і в багато чому, Г. Кочур виступав гідним продовжувачем традицій М. Зерова. У 1968 р. Григорія Порфировича прийняли до Спілки письменників України. У 1969 р. вийшов пер ший збірник Кочурових перекладів “Відлуння”, що охоплював зразки поезії давньогрецької і давньорим ської (перекладач завжди був закоханий у античність і творчо їй відданий), італійської, англійської, німецької, російської, білоруської, єврейської, литовської, латиської, грузинської, французької поезії Канади, поезії Сполучених Штатів та Латинської Америки, поезії французької, польської і чеської (останні три літератури завжди були полем особливого зацікавлення перекладача). У 1972 році за редакцією Г. Кочура видавництво “Веселка” публікує збірку “Співець” із сві тової поезії кінця XVIII — першої половини XIX сторіччя. Роксоляна Зорівчак Закінчення в наступному числі. 36 “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
