Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
Продовження зі стор. 8-ої. Зек сталінського призову — то лише робоча фізична сила! Він призначений до кайла, лопати, тачки чи носилок. Про писання — читання можна було тільки мріяти. Два листи на рік рідним — і все, що дозволялося. І ніяких нарікань, ніяких протестів з уст Григорія ми не чули... Протестом цій жорстокій дійсності була його титанічна праця на ниві поетичного перекладу, його постійне студіювання європейських мов” (Є. Дацюк. “Оплачене поневірянням слово...” // Літературний Львів, —1996.”Ч. 3-4. — Стор. 14-15). З болем у серці читаєш ці рядки і думаєш: а якби Майстрові та сучасні умови (з інтернетом та комп’ютерною поштою)?! Але ж дійсність показує, що часто в стражданнях народжуються незрівняльні шедеври, а прагматичний добробут дає самозадоволену сірятину і, на жаль, часто самозакохану... У час Хрущов ської відлиги подружжя Кочурів було звільнено з таборів, згодом прийшла й реабілітація. Повернувши в Україну, вони поселилися в Ірпені (1962 р.) та незабаром Григорій Порфирович відновив зв'язки з П. Тичиною, М. Бажаном, Олександром та Андрієм Білецькими та багатьома іншими діячами української культури. З’явилися і нові друзі: Б. Антоненко-Давидович, М. Коцюбинська, І. Стешенко, М. Лукаш, Є. Сверстюк та чимало інших. Шістдесяті та початок сімдесятих років були дуже плідними в творчості Г. Кочура. Його переклади друкувалися у вибраних поезіях Ю. Тувіма (1963), Д. Гофпггейна (1965), Я. Райніса (1965), М. Богдановича (1967), П. Верлена (1968), Ю. Словацького (1969). Ж. П. Беранже і П. Безруча (обидві збірки—1970), Ц. Норвіда (1971). У 1964 р. разом з М. Рильським він видав анто логію новітньої чеської поезії (від доби національного відродження — початку XIX ст.). У цьому ж році, за редакцією М. Рильського, Л. Первомайського та Г. Кочура, вийшла антологія новітньої словацької поезії ХІХ-ХХ віків. Г. Кочур переклав чимало творів для обох антологій. Одначе це були не просто перекладні антології. В умовах тоталітарного режиму та безглуздої цензури це були книжки, повні асоціяцій з рідною історією, книжки, що вчили любити свій край. Підбір авторів та творів був досконалий. Так, словацька антологія відкривалася поезією Я. Коллара. Я дозволю собі зацитувати лише одну Колларову епіграму “На щадкам” у перекладі Г. Кочура: Ви не про т е говоріт ь, я к т а що ми УМ ІЛИ писати, — ні, що ми СМ ІЛ И писать, — кращ е про т е говоріт ь (Словацька поезія: Антологія.— К , 1964. — Стор. 36). А ось вірш знаменитого словацького поета П. Гвездослава (справж. прізв. — Орсаг), що його також переклав Г. Кочур: Н а нас лежить безм овност і печать; Чи буря, чи погода — всі м овчат ь... І очерет т рим ався б сміливіше: Безсилий розпочат и бій Він, коли віт ер гне його й колише, Чи, вже уникнувш и навального пориву, їж ачиться і ш елест ит ь від гніву. Якби ж у нього був язик — Н апевно б, ми почули крик: “Спинися, вихоре, не смій!.. (Словацька поезія: Антологія... Стор. 147). У той же час Г. Кочур у гарячковому темпі працював над перкладом трагедії “Гамлет” для Шек- спірового тритомника, приуроченого до чотирьохсот річчя від дня народження великого драматурга. Він також перекладав чеську та словацьку прозу, зокрема романи словацького письменника В. Мінача “Живі і мертві” (1961), “Дзвони звістують день” (1964). У 1965 р. видавництво “Дніпро” опублікувало Дантову книгу у віршах “Vita nova” (“Нове життя”) у перекладі М. Ба жана, Д. Павличка, В. Житника, В. Коротича, А. Перепаді та І. Драча за редакцією Г. Кочура. У 1966 p., уже після смерти М. Рильського, вийшов однотомник М. Зерова, в якому редакція та вступна стаття належали М. Рильському, а примітки — Г. Кочуру та В. Петрову. У 1990 р. видавництво “Дніпро” опублікувало двотомник М. Зерова, де його поетичний, перекладацький, літературознавчий та історико-літературний доробок уперше представлено порівняно цілісно. Ініціятором цього видання та його упорядником (разом з Д. Павличком) був Г. Кочур. Одна за одною починають з’являтися у пресі статті Г. Кочура, присвячені історії українського художнього перекладу, зокрема “На перекладницькі теми” (“Дніпро”, 1965, Ч. 6), “Майстри перекладу” (“Всесвіт”, 1966, Ч. 4), “Здобутки й перспективи” (“Всесвіт”, 1968, Ч. 1). Наукова та літературна громадськість Києва тих часів знала Г. Кочура і як ерудованого майстра усного науково-художнього слова, що його виступи, зокрема в залях Спілки письменників, збирали людні аудиторії. І в цьому, як і в багато чому, Г. Кочур виступав гідним продовжувачем традицій М. Зерова. У 1968 р. Григорія Порфировича прийняли до Спілки письменників України. У 1969 р. вийшов пер ший збірник Кочурових перекладів “Відлуння”, що охоплював зразки поезії давньогрецької і давньорим ської (перекладач завжди був закоханий у античність і творчо їй відданий), італійської, англійської, німецької, російської, білоруської, єврейської, литовської, латиської, грузинської, французької поезії Канади, поезії Сполучених Штатів та Латинської Америки, поезії французької, польської і чеської (останні три літератури завжди були полем особливого зацікавлення перекладача). У 1972 році за редакцією Г. Кочура видавництво “Веселка” публікує збірку “Співець” із сві тової поезії кінця XVIII — першої половини XIX сторіччя. Роксоляна Зорівчак Закінчення в наступному числі. 36 “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2000 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
