Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЛЕСИНА КВІТКА У Лесі на вікні є гарний вазонок. Ще взимку мати купила в місті квіткові цибульки й дала Лесі. -Посади їх і добре доглядай: підливай щодня, щоб земля була вогка, а як з’являться листочки, то тримай на світлі. От матимеш до Великодня гарні гіацинти. Леся послухала мами. Посадила квіткові цибульки до гарного вазонка й пильно їх підливала. Через деякий час з землі виткнулись гарні зелені листочки, а незабаром вигналась міцна стебелинка, на якій визначились цілими рядками пуп’янки. З кожним днем вони все більшали, і Леся ніяк не могла дочекатися, коли вони розкриються. Вона дуже хотіла, щоб до Великодніх свят квіточки розквітли. Тоді можна буде їх поставити на Великодній стіл із свяченим. Леся дуже любить радісне свято - Великдень. Вона завжди допомагає мамі нести до церкви невеличкий кошичок із паскою, крашанками, сиром та пахучою ковбасою. Навколо церкви так гарно бути в колі, де кожний стоїть зі своїм кошичком або мискою, коло якої весело блимає червона свічечка. А коли скінчиться відправа й Леся повертається додому, то завжди вона з мамою прибирає Великодній стіл. А цього року на Великодньому столі буде стояти Лесина квітка. Тільки чому вона ще й досі не розкривається? Лесі не терпиться. Вона вже, може, в десятий раз підбігає до вікна й знову приглядається до пуп’янків. “А що, якби їх трошки відкрити?” - подумала Леся й вже простягла руку до рослини, як почула за собою бабусин голос: - Не руш пуп’янків, поки самі не розкриються. - Бабусю, я хотіла, щоб квітка розцвіла до Великодня,- відказала Леся. - То ти краще помолися, то й розцвіте твоя квіточка, а будеш пуп’янки руками розкривати, то зів’януть і повідпадають. Леся послухала й більше не торкалася квітки. На Великдень вона пішла з татом і мамою до церкви. Там було гарно. Врочисто співав хор, скрізь горіли свічки. Священик у білій, блискучій ризі виходив до людей та вітав їх: “Христос воскрес”, а на дзвіниці гули дзвони великі та маленькі. Леся молилася, слухала співів, але думка про квіточку не покидала її. “Чи розцвіла квітка, чи ні?” - все думала вона. Коли всі повернулися додому, Леся відразу підбігла до вікна, де стояв вазонок. А там... Леся не вірила своїм очам... там красувалась, замість непоказних зелених пуп’янків, чудова пахуча китиця білосніжних дзвоників гіяцинту. - Розцвіла, розцвіла! - застрибала на радощах Леся. Вона вже взяла вазон до рук, щоб віднести його до вітальні та поставити на давно приготоване місце, як до кімнати вбіг її старший брат Юрко. - Ти знаєш, Лесю, що трапилось? Гриць упав на сходах та так пошкодив собі ногу, що його відвезли до лікарні. Бідний Гриць, сумний буде в нього Великдень! Леся знала Гриця. Це - товариш Юрка, який живе недалеко від них. А Юрко далі казав - Бідний Гриць! Я віднесу йому свою найкращу писанку та ще книжечку, яку дідо мені подарував. Хай читає, щоб не так сумно йому було лежати. - А я? - Леся задумалась. - Що ж я понесу Грицеві? І пригадала Леся, що має гарну квітку. Цю квітку вона віднесе до лікарні й поставить на столику коло його ліжка. Великодній стіл і без неї буде гарний. Леся нахилилася до квіточки, поцілувала її ніжні пелюстки й тихенько сказала: - Бувай здорова, квітонько. Будеш тепер уже у хворого Гриця. І видалося Лесі, що хтось шепнув їй із самої середини найбільшого дзвіночка гіяцинту: - Добре, люба дівчинко. Живи щасливо! І коли на другий день товаришки Лесі запитали її, де подівся гіяцинт, то Леся розповіла їм, чому цього року її Великодній стіл залишився без квітки. Але смутку не було в душі Лесі. Здавалося, що все навколо ще більше радіє у цей ясний, весняний, погожий день великодніх свят. Ніна Наркевич “НАШЕ ЖИТТЯ”, КВІТЕНЬ 2000 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
