Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
І Богдана Демків йде далі, мов археолог, здіймаючи шар за шаром, шукає уважно й обережно. Такою була робота над реконструкцією ’’Сербина”. Йдучи слідами Оскара Кольберґа3, який наприкінці минулого століття, досліджуючи Покуття, описав цей танець, вона день за днем, рік за роком наближалася до його вирішення. А називався він ’’Сербином” тому, що молоді чоло віки в пошуках зарібку їхали аж у Сербію. Вони укладали угоду на три-п’ять років. Там, на чужині, їх об’єднувало рідне слово, рідні пісні і танці. Після важкої роботи, зібравшись гуртом, вони співали: Час додому, пане-брате, Час додому вирушати, Бо нас ж інки не впізнають, Діти нас ся відцурають. Час додому, пане-брате, Час. І коли, нарешті, поверталися вони до рідних осель, то, згуртовані чужиною, вже не розлучалися і всюди ходили разом. На весіллях і фестинах їх одразу впізна вали: ’’Хто танцює?! А, то наші сербини танцюють”. Здається, все вже було зібрано: і музика, й одяг, і хореографія. Цілий місяць думала над тим єдиним кроком, до третьої години ночі ходила довкола столу, а внизу сусіди, а підлога старого будинку труситься, а стеля сиплеться... І знову мандри, бо десь таки мусить вона знайти цей крок. Приїхала до Русова, на батьківщину Василя Сте- фаника. На дорозі зустріла старого чоловіка, очі ясні, сам маломовний, йшов з граблями — сіно перегортати. Спитала: ”Чи у вас танцювали ’Сербина’”? — ”Так, — відповів, — танцювали”. — ’’Хоч один крок не могли б ви мені показати?” А він здвигнув плечима, ніби просив пробачення своїми добрими голубими очима і теплим обличчям: ”Ні-ні, я не станцюю”. Відчувалося, що й змолоду був сором’язливий. Почала йому пояснювати, що це необхідно, що треба, щоб діти в майбутньому знали про звичаї рідного краю. Старий хвилину подумав і, збагнувши, мовив: ”Та я вас розумію, але як вам допомогти?.. Знаєте, це ж роки...” — ’’Але ж мені так потрібен ’’Сербин”, — ледь не молилася на чоловіка, — там були якісь кроки, коли вдаряли п’ятою до п’яти...” — ”Так, був такий крок — голубець його називають”. І раптом дідусь, спритно підстрибнувши на правій нозі, робить спочатку дріб (де в нього взявся той молодечий запал?), а потім, виконавши довгожданого ’’голубця”, припав на праве коліно, різко нахилився вперед і швидко підвівся. Богдані перехопило подих: на таке вона не споді валася. Це все сталося блискавично, і якби двадцять- тридцять разів не простудіювала цей крок за Коль- берґом, то не змогла б його запам’ятати. Попросила, щоб повторив. Та він знову тільки винувато здвигнув плечима: ”Та я вже не повторю...” Лише на одну мить спалахнув у ньому леґінський вогонь, вогонь давньої молодости. Того дня вона вже не ходила селом. Бігла, летіла до клюбу, де чекали її танцюристи. Працювали до пізньої ночі. Для Богдани Демків танець — не просто набір технічно відпрацьованих рухів. У неї інша мета — пере дати характер, дух танцю, бо сам по собі, без внутріш ньої драматургії, він не може існувати. Танець для неї — синтеза музики, слова, руху, одягу. Вивчаючи природу танцю, вона досконало мусить знати і покрій одягу певної місцевости, і як носили ту чи іншу деталь, адже одяг — це образний літопис народу, історія його минулого і сучасного. Богдана глибоко переконана, що перед тим, як починати роботу з фолкльорно-етнографічним ансамб лем, хоч би хто то був (балетмайстер, хоровик чи інструменталіст), він має глибоко знати історію краю, його поезію, літературу, його традиції. Якщо танець їй доводиться збирати по крихтах, переосмислюючи його, іноді йдучи за інтуїцією, то з одягом легше. Коли залишається невирішеним якийсь його елемент — на допомогу приходять фотографії, їх у неї сотні. Зібрані у сільських людей, разом із зразками давнього одягу, вони допомагають їй створити етногра фічно точний, документальний образ хореографічного полотна. Так було з головними уборами. На Покутті їм надавали особливої ваги. Докладно простудіювавши рисунки О. Кольберґа, альбом О. Кульчицької ’’Народ ний одяг західніх областей України”, а також фотографії, Богдана разом із своїми вихованцями та їхніми батьками, такими ж як вона ентузіястами, плела і шила з квітів, стрічок, фарбованого пір’я дивовижні ’’чубки” для Тордиянки”, шапку-квітку для ’’Кокетки” і вишукану ’’Трясунку” з китицею намистин, що гойдаються, нани зані на жмуток вепрячої щетини, до ’’Трапагуна”. Шапка-трясунка на дівочій голівці була тонким натяком на те, що її власниця вільна, не пошлюблена і хлопець має право запросити її до танцю. Богдану Демків турбує те, що за десятиліття нашого ’’процвітання” в ’’сім’ї єдиній”, коли ми, розмахуючи муляжами буряків та снопів, оспівували на урядових концертах зореносні компартійні з’їзди, серед виконав ців існував певний узагальнено-стилізований тип одягу, як для східніх, так і для західніх областей України. Для заходу він обмежувався гуцульським чільцем, запаскою і верховинсько-косівським типом киптаря. Навіть де мографічно кількість етнічних груп цієї зони значно більша: бойки, покутяни, гуцули, буковинці. Кожна з груп характерна своїм ансамблем одягу, який відшлі фовувався творчою практикою народу протягом століть. Навіть села однієї етнічної зони відрізняються окремими елементами одягу, манерою пошиття і оздоблення. Сі- рости, одноманітности не існувало. Подібні ансамблі не популяризують фолкльор, а тільки збіднюють, спрощують вікові здобутки народної культури. Часто доводиться бачити фолкльорні ансамблі, які складаються виключно з людей старшого віку. Так перед нами розгортаються особливо популярні тепер ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1998 11
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
