Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
СОФІЯ МАЙДАНСЬКА ЗА ДОЛЮ НЕ ВГАДАЮ Була весна. Автобус віз акторів до Космача, там увечорі мала відбутися вистава. Раптом хтось вигукнув: ’’Гляньте, гляньте, яка краса!” Неподалік, на вигоні, дівчата з хлопцями, одягнені у святкове вбрання, грали ся в гагілки. Шофер зупинив машину і всі висипали на молоду траву. Чотири ряди хлопців і чотири дівчат з високо піднятими головами крокували по колу. їхні рухи, сповнені шляхетної гідности, були вишукані, наче в парадному польонезі. Неподалік, на ослінчику, сидів старенький музикант і, тулячи до грудей скрипку, творив величальну весні. Богдана дивилася, як він дужче й дужче притискав до серця інструмент, і раптом спитала: ’’Чому ви тримаєте скрипку на грудях, а не на плечі?” Старий звів на неї ясний погляд і всміхнувся: ”А як скрипка почує серце? Скрипка від серця тільки грає”. З того весняного дня минуло багато років, а слова старого музики Богдана Демків пам’ятає досі: кожна робота, за яку ти берешся, повинна відчути твоє серце. Як і скрипка, все прекрасне на землі від людського серця тільки грає... Коли — у зв’язку з відкриттям Івано-Франківського обласного театру — Коломийський драматичний театр припинив свою роботу, Василь Симчич1 очолив ама торську трупу при районному Будинку культури, куди ввійшло кілька прекрасних акторів (Рогожинська, Зато- нов, Суханова, Шинкаренко), які не побажали розлу чатися з рідним містом. Серед них була і Богдана Демків. Крім акторської гри, вона підготовляла і танці до цілого ряду вистав: ’’Запорожець за Дунаєм”, ”Мати- наймичка”, ’’Катерина”, ’’Наталка Полтавка”. Згодом Богдані доручили організувати танцюваль ний гурток при цьому ж Будинку культури. Свою роботу вона розпочала з бальних танців. Упродовж семи років на всіх республіканських конкурсах її вихованці посідали перші місця. Якось, напередодні одного із наших колишніх ’’свят”, жовтневого чи першотравневого, Богдані запропонували поставити народний танець, який став би переконливим доказом любови коломиян до наших ’’народів-братів”. У той час треба було мати неабияку мужність і відвагу, щоб, обминувши ’’Берьозкі” та ’’Рябінушкі”, поставити ’’Ненецький2 танець”. Наступними танцями були буко винський ’’Голубар”, ’’Гуцулка”, ’’Чардаш”, ’’Грузинський”. Працювали без перепочинку — три дні бальних танців, чотири — народних. 1973 року стали Народним самодіяльним ансамблем танцю. У Кишиневі раз на чотири роки проводилися конкур си фолкльорних ансамблів. Побувала на одному з них і Богдана Демків. Крім сильних вражень, було відчуття гіркоти та болю. Подумала про всіма забуті багатства народної культури свого рідного Покуття, які зникають разом із старими людьми. Повернувшись додому, пішла на пораду до побра тима — Василя Симчича. Він здивувався: ”Що тебе стримує? Їдь по селах — збирай матеріял”. Відтоді почалися мандри Богдани Демків курними польовими дорогами від села до села. Покуття розкинулося між Карпатами і Дністром. Живлячись джерелами Гуцульщини і східньої України, поєднавши все прекрасне, що було у них, воно виробило власну самобутню культуру. Тут органічно переплелися ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛЮТИЙ 1998 9 Танець "Верховинці”. "Verkhovnytsi”. Dance.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
