Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вражений Джеймс Флетчер, посол Англії в Росії, що відвідав Україну близько 1588 року. Такі українки становили ядро нації, зберігали її ментальність і цілісність. їх поважали сучасники. Для нас вони є взірцем у нашому складному й відпо відальному для кожної особистости житті. Обмежені певними суспільними нормами, україн ки не могли засідати в Сенаті, Сеймі, Сеймиках, судових установах, викладати в школах тощо. Але могли творити справи благодійні й корисні — підтри мували освіту й науку, захищали рідну віру й мову. Вони закладали монастирі й церкви, надавали гро шові й майнові пожертвування на школи, на видання книг і підручників, утримували вчених, письменників, мистців. Так, знамените ’’Пересопницьке Євангеліє”, ’’...зло жене Михайлом Василевичем, сином протопопа Сини- цького” українською мовою в 1550-1561 pp., твори лося благодійними ’’коштом і накладом княгині Зас- лавської”. Вона не лише утримувала творця Єванге лія, але й пожертвувала на його витвір цілу череду телят на виготовлення тонкого пергаменту, великі кошти — на барвники й найстійкіше чорнило. До цього часу не поблякла й вражає свіжістю кожна літера, а малюнки невідомого художника, зроблені на золотому тлі, відлунюють венеціянською пишно тою. Традиційні для України сині, червоні й зелені фарби звеселяють зір. Відомо, що безцінне ’’Пере сопницьке Євангеліє” знаходилося в бібліотеці геть мана Івана Мазепи й було ним передане до Пере яславського монастиря. Цю справжню перлину українського мистецтва й української писемності обрано як символ відродженої України: на ’’Пересоп- ницькому Євангелії” складають присягу президенти України. 1597 року українська шляхтянка Анна Гойська урочисто перенесла до Почаївського монастиря ікону Божої Матері, котрою її благословив у 1559 році грецький митрополит Неофіт. Окрім того, вона наді лила монастир земельними маєтками, що фактично поклало початок його заснуванню.1 1596 р. княгиня Софія Чорторийська фундує маєт ками Пересопницький монастир. Але не лише мона стир. У фундушевім запису вона заповідає кошти й на організацію ’’школи при ньому для науки дітей”. Її ’’старанієм, промислом й коштом” було створено ще одне українське ’’Євангеліє Учительноє”: в містечку Рахманів, що належало княгині, переклав його з грець кої й видав 1619 р. відомий український письменник, філософ, автор творів ’’Зерцало богословія” й ’’Перла многоцінного” (1646) — Кирило Транквіліон-Став- ровецький. Тогочасні просвітники високо цінували освічену княгиню, її внесок у культурно-національну справу. На її похоронах (1618 р.) відомий український учений Лаврентій Зизаній закликав до громадянської актив- ности, тобто поспішати творити добро, а не просто насолоджуватися життям за Епікуром, зберігати віру й звичаї, ”бо віра без справ, як і справи без віри, жодне без другого нічого не варті”. Так вшанував учений пройдений княгинею життєвий шлях. Лаврен тій Зизаній був відомий як педагог, знавець мов, автор праць, серед них — ’’Грамматика славенска” (1596 p.), в якій Лаврентій закликав до освіти й бу дівництва шкіл. ”3а науку міцно триматися, — писав вчений, — і один одного працею переходьмо”2. Працю вав в Україні й Білорусі, зокрема ректорував у Ві денській школі, але через переслідування православ них, що посилилися після Берестейської унії, відійшов від громадських справ. Саме в цей час його підтри мала княгиня Анна Ходкевичева з чоловіком князем Якимом Корецьким. У 1612 р. вони дарують Лаврен- тію Зизанію ’’сільце з фільварком, а в тому сільці ставочок, млинок, землю бортную з полями і сіножа тями”,3 де він спокійно виконував нескладні обов’язки протопопа, поки не покликало його знову громадське сумління до Київського гуртка архимандрита Єлисея Плетенецького (1619 p.). З ім’ям ще однієї Чорторийської ’’пресвітлої й благородної княгині Федори Чорторийської-Богови- тинової, хорунжої волинської, добродітельми укра- шеної, до краси якої була придатна чеснота”, пов’я зане видання ’’Бесід св. Івана Златоустого на послан ня блаженного Павла”. Саме вона ’’ублагала” грець кого вченого з Острога Кіпріяна, що в Енетіях (Вене ції) й Патавії (Падуї) ’’любомудрствував”, зробити переклад ’’Бесід...” з давньогрецької на слов’янську. Ця монументальна праця була видана лише 1623 року ’’промислом” Є. Плетенецького в друкарні печер- ського вченого гуртка після виправлення й доопрацю вання тексту Лаврентієм Зизанієм, Захарією Копи- стенським і Памвою Бериндою.4 Видавці ’’Бесід...”, цього шедевра київського книжкового мистецтва, в передмові, на самому її початку згадують ’’добро- дітельну” княгиню. Гальшка Гулевичівна, фундаторка Київської брат ської школи й Братського Богоявленського мона стиря (1615 р.) мала багатьох послідовниць. Анна Гулевичівна, двоюрідна сестра Гальшки, 1618 року надає грошовий дар Київській братській школі; Анна Мельницька й Настя Древинська заповідають значні кошти на Луцьку братську школу, засновану в 1619 р. у рідному місті Гулевичівни.5 1623 р. було засно вано Кутеїнську школу поблизу м. Орші (тепер Біло русь). І знову ми бачимо Українку Олену Богданову, уроджену княжну Соломирецьку, котра за згодою і підтримкою свого чоловіка шляхтича Богдана Стетке- вича, підкоморія Брацлавського, будує Кутеїнську церкву в ім’я Богоявлення Господня, школу й дру карню.6 До плеяди українських жінок-просвітянок нале жить також княгиня Ірина Соломирецька. 1637 р. в м. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1997 З
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
