Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
словесний образ, скріплений алітерацією звука [с]: Нас тут триста, як скло, Товариства лягло! У перекладі В. Річ — калькований вислів, абсолютно не зрозумілий читачам. Він може спричинитися до перек ручення змісту оригіналу: начебто козаків розбивають так хутко й легко, як розбивають скло: Cossacks then, fifteen score, Like to glass, rose no more! В. Річ переклала також декілька більших за обсягом творів Лесі Українки: драматичні поеми ’’Кассандра”, ’’Орґія”, драму ’’Камінний господар”, поему ’’Роберт Брюс, король ш о т л а н д с ь к и й ”, а також ліричні перлини: цикл ’’Сім струн”, “Contra spem spero!”, ”1 ти колись боролась, мов Ізраїль...”, ’’Епілог”. Переклади вийшли окремою збіркою під заголовком “Selected works” у 1968 р. у Торонто з вичерпним Лесезнавчим нарисом професора Оттавського університету К. Біди. Найновіша Лесіяна В. Річ — це драматичні поеми ’’Бояриня”, ’’Вави лонський полон” та драма-феєрія ’’Лісова пісня”. Усі три переклади опублікував “The Ukrainian Review” у роках 1992-1994. У перекладацькому доробку В. Річ — твори україн ських поетів XVIl-XVIIІ віків (серед них Мазепин вірш ”Ой горе тій чайці, чайці-небозі”). Вона перекладала також вірші М. Шашкевича та новітню українську поезію — твори Є. Плужника, П. Филиповича, Л. Костенко, Є. Гуцала, Михайла Ореста та ін. Багато працювала В. Річ над перекладами творів І. Франка. 1973 р. опубліковано в Нью-Йорку заходами НТШ поему ’’Мойсей” в її перекладі разом з деякими перекладами І. Франка, що їх здійснив П. Канді — легенди ’’Смерть Каїна” та ін. Над ’’Мойсеєм” працювала В. Річ тривалий час, бо ще в 1957 р. опублікувала пе реклад ’’Прологу” поеми в “The Ukrainian Review” (ч. 1). У цьому ж квартальнику опубліковано ще деякі франкові твори в перекладі В. Річ, а саме: ’’Жіноче серце, чи ти лід студений...” (1961, ч. 3), ’’Ідилія” (1966, ч. 3), ’’Велик день! Боже мій великий” (18-ий розділ з поеми ’’Панські жарти” — 1966, ч. 3), ’’Тюремні сонети” (І — XI, 1967, ч. 2), ’’Вічний революціонер” (1968, ч. 1), частину циклу ’’Веснянки” (1993, ч. 2). На жаль, у рукописі уже довго лежить цикл ’’Поет”, значна частина циклу “Excelsior!”, леґенда ’’Смерть Каїна”. У доробку В. Річ — вартісні літературознавчі статті з україніки. Крім уже згадуваних статтей, вона — автор розвідок про І. Франка та англійських поетів, про Т. Шевченка та В. Шекспіра, про’’Бояриню” Лесі Україн ки, про одруження доньки Ярослава Мудрого Єлизавети з норвезьким королем Гаролдом та про висвітлення цієї події в скандинавських джерелах. Ці статті цікаві тим, що їхній автор — глибокий знавець рідної англійської літератури і, отже, розглядає явища нашої літератури у контексті англійської культури. Розглядає всібічно, ши роко використовуючи праці дослідників з України. При міром, у статті про І. Франка та англійських поетів В. Річ так пише про Байронову містерію “Cain” та Франкову леґенду ’’Смерть Каїна”: ’’Байронів твір зо середжений на драматичних ефектах; Франкова леґенда глибша своєю суттю. Це глибший пошук людської душі, це глибше осмислення тем страждання, справедливости, спокуси, примирення” (“The Ukrainian Quarterly, 1966, ч. 1, с. 127). В. Річ перекладала також поезію Ц. Норвіда, давньо- англійський та давньоскандинавський епос. За доручен ням ЮНЕСКО, вона упорядкувала антологію білоруської поезії від 1826 p., переклала її англійською мовою, напи сала до неї передмову й коментарі. Антологія під заго ловком “Like water, like fire” вийшла друком у Лондоні в 1971 р. На жаль, перекладачка, що майже сорок років життя віддала перекладові творів української літератури, не може похвалитися увагою з боку українських перекладо- знавців, хоча реальне поцінування перекладів, конструк тивна критика їй, як і кожному перекладачеві, необхідна. При тоталітарному режимі В. Річ досить швидко потра пила у списки заборонених перекладачів в Україні, як тільки з’явилися її перші переклади. У людей, необізна них з системою ’’тоталітарної пильности”, може виник нути запитання: чому ж В. Річ стала ’’неблагонадійною”? На це спрацювало чимало чинників. Підозру вик ликало навіть її ім’я (для англійців воно дійсно дуже рідкісне), і все ж В. Річ твердить, що в її жилах немає ні краплиночки слов’янської крови. Але головний чинник полягав у тому, що тоталітарний режим загалом не був зацікавлений у популяризації української літератури в світі. До того ж, В. Річ друкувалася в квартальнику “The Ukrainian Review” виразно антитоталітарного спрямуван ня. У багатьох своїх статтях вона різко виступала проти порушення людських прав, зокрема в СРСР, Польщі, Угорщині. Вона співпрацювала з В. Свободою, який ще в 1966 р. поставив перед Міжнародною Амністією пи тання про політичні арешти серед української інтеліген ції. Чималу ролю відігравало й те, що деякі визнані тоталітарним режимом перекладачі намагалися з мірку вань конкуренції приклеїти ярлики ворожости своїм коле гам. Так, коли в 1961 р. було опубліковано збірку пере кладів з Т. Шевченка ’’Пісня з темряви”, у ’’Літературній Україні” з’явилася 5 червня 1962 р. нищівна рецензія Дж. Віра (загалом, дуже доброго перекладача, якому і боятися конкуренції не личило би!) під заголовком ’’Шев ченко в англійському тумані”. Це був уже вирок, що передбачував довгі роки замовчування або ж бридкої лайки. Мусіло минути аж майже ЗО років, мусів наступити період т. зв. гласности, і аж тоді з’явилася можливість писати об’єктивно про В. Річ. До речі, перша позитивна звістка про неї в ’’Літературній Україні” датується 14 березня 1991 р. Тепер, попри всі наші негаразди, слід надолужити втрачене й всебічно дослідити творчість Віри Річ, цієї творчої особистости ’’абсолютного літературного смаку”. Ми повинні віддати належне перекладачці, яка ціною самовідданої праці впродовж декількох десятиріч гідно репрезентує Україну в світі. Гадаю, В. Річ заслуговує того, щоб стати членом Спілки письменників України. НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1997 9
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
