Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
териного батька, вільного козака, який приїхав в Моринці із західньої України, друга — сусіда Колес- ника, якого називали Копієм. В цій хаті, передають, народився Тарас. Це — хати-музеї з усіма предмета ми домашнього вжитку XIX століття. Вони відбудова ні в тих місцях, де стояли за життя своїх господарів. Довкола — кущі калини, сади, зарослий ставок. У Моринцях батьки Шевченка жили недовго. Дід Іван забрав всіх у Кирилівку. Все тут просто на батьківщині генія. Земля, освячена його поезією, милує найбільше, вражає своєю мальовничою красою, незрівнянними садами, які він оспівав і за якими так тужив на чужині. До них він линув з далеких окраїн імперії: А я дивлюся... І серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце відпочиває. Сади Шевченкового краю вражають особливо. Глубока осінь, а яблуні без листя рясні від яблук, яблука на землі під деревами, в людських дворах — гори яблук. Так і залишаться лежати до морозів. І ні один урядовець, ні один кооператор не додумається, що робити з тими плодами, безцінними дарами Господнього Едему на землі генія. А вони пропа дають: соковиті, цілющі (бо зі своєї землі) і дешевші від тих заморських, від яких вгинаються полиці крамниць наших українських міст. По дорозі до Сміли автобус зупинився в Буди- щах, маєтку пана П. Енґельгарда. При в’їзді до маєтку меморіяльна таблиця з написом, що в 1828-1829 роках Шевченко жив у панському дворі і був козачком у пана. Поруч стоїть старезний, з зацементованими дуплами дуб, де, за переказами, вже леґендами, Шевченко переховував свої малярські твори. Вели чезний парк з зарослими алеями нагадує про панську розкіш. Сад з рясними яблуками переходить в яр, спускається до колишніх панських озер. Занедбані і зарослі, вони ще існують і милують око своєю здичавілою красою. Пряма центральна алея веде до збереженого панського будинку. За 70 років свого існування радянська влада не спромоглася побуду вати школу в Будищах. Діти і нині вчаться в будинку Павла Енґельгарда. Жителі Будищ розкривають секрет довговічности панської будівлі: кожна цег линка покрита лаком, тому будинок стоїть до цього часу. Околиці маєтку вражають тими самими садами з рясними яблуками. Тут віє особливим почуттям гармонії людини і природи. І напрошуються знайомі рядки: "Відкіля ти?" ”3 Керелівки”. ”А Будища знаєш? І озеро коло Будищ?” ”1 озеро знаю. Отам воно, оцим яром Втрапите до нього”. У Вільшані, недалеко Будищ, також знаходиться будинок П. Енґельгарда. Шевченко і тут служив у пана. Згодом він навідувався сюди з Петербургу декілька разів — останній в 1859 році. Вільшану, як і Будища, Шевченко оспівав у ’’Гайдамаках”, згадував їх часто у повісті ’’Прогулка с удовольствием и не без морали”. І знову виникають роздуми: геній Шевченка кристалізувався та шліфувався і в панських палатах та маєтках. Будища і Вільшана — частина землі, де він народився, зростав фізично і духовно, сходив її вздовж і впоперек. І кожне місце тієї землі, кожен камінь, а ще більше пам’ятники матеріяльної куль тури, пов’язані з його життям, повинні ретельно оберігатися, стати державними заповідниками. Муси мо відкинути застарілі догми і бути об’єктивними до кінця: кирилівських експозицій не досить для висвіт лення формування генія Шевченка, у будинках Павла Енґельгарда криється не одна грань становлення Шевченкової особистости. Звідси, з Вільшани, восени 1829 року разом з паном та дворовою челяддю Шевченко відправиться у преславний город Вільно, потім у Петербург, який перемінить його життя повністю. Панські будинки в Будищах та Вільшані напро шуються стати повноцінно-діючою частиною запо відника і великого меморіяльного комплексу на бать ківщині Шевченка — поета, художника, мислителя для об’єктивного та всебічного висвітлення його життя. їх можна перетворити в народознавчі музеї з акцентом на культурних експонатах XIX століття, на краєзнавчі музеї, на музеї художніх виробів, місцевих народних умільців, мистців і т. д. Батьківщина Шев ченка повинна правдиво і достойно представляти свого Сина і прозорливого Пророка. Директор Олеського музею Борис Возницький разом з групою колеґ-ентузіястів у часи руйнації української культури, її пам’ятників вирвав у ра дянської влади, відняв у спортивної школи Олеський замок, понівечений часом, і відкрив усьому світові перлину української архітектури XIII—XVIII століття, перетворивши її у філіял Львівської картинної ґалерії. Невже ж і на Черкащині, на Київщині з урядових осіб, патріотів-земляків поета не з’явиться свій Борис Возницький? Будинки Павла Енґельгарда напро шуються, рядки Шевченкових поезій нагадують несподівано, безпосередньо і своєчасно: "А Будища знаєш? І озеро коло Будищ?” Можливо, то рядки заповітні, відносяться і до нас, всіх шанувальників поета в Україні та за її межами.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
