Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
териного батька, вільного козака, який приїхав в Моринці із західньої України, друга — сусіда Колес- ника, якого називали Копієм. В цій хаті, передають, народився Тарас. Це — хати-музеї з усіма предмета ми домашнього вжитку XIX століття. Вони відбудова ні в тих місцях, де стояли за життя своїх господарів. Довкола — кущі калини, сади, зарослий ставок. У Моринцях батьки Шевченка жили недовго. Дід Іван забрав всіх у Кирилівку. Все тут просто на батьківщині генія. Земля, освячена його поезією, милує найбільше, вражає своєю мальовничою красою, незрівнянними садами, які він оспівав і за якими так тужив на чужині. До них він линув з далеких окраїн імперії: А я дивлюся... І серцем лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце відпочиває. Сади Шевченкового краю вражають особливо. Глубока осінь, а яблуні без листя рясні від яблук, яблука на землі під деревами, в людських дворах — гори яблук. Так і залишаться лежати до морозів. І ні один урядовець, ні один кооператор не додумається, що робити з тими плодами, безцінними дарами Господнього Едему на землі генія. А вони пропа дають: соковиті, цілющі (бо зі своєї землі) і дешевші від тих заморських, від яких вгинаються полиці крамниць наших українських міст. По дорозі до Сміли автобус зупинився в Буди- щах, маєтку пана П. Енґельгарда. При в’їзді до маєтку меморіяльна таблиця з написом, що в 1828-1829 роках Шевченко жив у панському дворі і був козачком у пана. Поруч стоїть старезний, з зацементованими дуплами дуб, де, за переказами, вже леґендами, Шевченко переховував свої малярські твори. Вели чезний парк з зарослими алеями нагадує про панську розкіш. Сад з рясними яблуками переходить в яр, спускається до колишніх панських озер. Занедбані і зарослі, вони ще існують і милують око своєю здичавілою красою. Пряма центральна алея веде до збереженого панського будинку. За 70 років свого існування радянська влада не спромоглася побуду вати школу в Будищах. Діти і нині вчаться в будинку Павла Енґельгарда. Жителі Будищ розкривають секрет довговічности панської будівлі: кожна цег линка покрита лаком, тому будинок стоїть до цього часу. Околиці маєтку вражають тими самими садами з рясними яблуками. Тут віє особливим почуттям гармонії людини і природи. І напрошуються знайомі рядки: "Відкіля ти?" ”3 Керелівки”. ”А Будища знаєш? І озеро коло Будищ?” ”1 озеро знаю. Отам воно, оцим яром Втрапите до нього”. У Вільшані, недалеко Будищ, також знаходиться будинок П. Енґельгарда. Шевченко і тут служив у пана. Згодом він навідувався сюди з Петербургу декілька разів — останній в 1859 році. Вільшану, як і Будища, Шевченко оспівав у ’’Гайдамаках”, згадував їх часто у повісті ’’Прогулка с удовольствием и не без морали”. І знову виникають роздуми: геній Шевченка кристалізувався та шліфувався і в панських палатах та маєтках. Будища і Вільшана — частина землі, де він народився, зростав фізично і духовно, сходив її вздовж і впоперек. І кожне місце тієї землі, кожен камінь, а ще більше пам’ятники матеріяльної куль тури, пов’язані з його життям, повинні ретельно оберігатися, стати державними заповідниками. Муси мо відкинути застарілі догми і бути об’єктивними до кінця: кирилівських експозицій не досить для висвіт лення формування генія Шевченка, у будинках Павла Енґельгарда криється не одна грань становлення Шевченкової особистости. Звідси, з Вільшани, восени 1829 року разом з паном та дворовою челяддю Шевченко відправиться у преславний город Вільно, потім у Петербург, який перемінить його життя повністю. Панські будинки в Будищах та Вільшані напро шуються стати повноцінно-діючою частиною запо відника і великого меморіяльного комплексу на бать ківщині Шевченка — поета, художника, мислителя для об’єктивного та всебічного висвітлення його життя. їх можна перетворити в народознавчі музеї з акцентом на культурних експонатах XIX століття, на краєзнавчі музеї, на музеї художніх виробів, місцевих народних умільців, мистців і т. д. Батьківщина Шев ченка повинна правдиво і достойно представляти свого Сина і прозорливого Пророка. Директор Олеського музею Борис Возницький разом з групою колеґ-ентузіястів у часи руйнації української культури, її пам’ятників вирвав у ра дянської влади, відняв у спортивної школи Олеський замок, понівечений часом, і відкрив усьому світові перлину української архітектури XIII—XVIII століття, перетворивши її у філіял Львівської картинної ґалерії. Невже ж і на Черкащині, на Київщині з урядових осіб, патріотів-земляків поета не з’явиться свій Борис Возницький? Будинки Павла Енґельгарда напро шуються, рядки Шевченкових поезій нагадують несподівано, безпосередньо і своєчасно: "А Будища знаєш? І озеро коло Будищ?” Можливо, то рядки заповітні, відносяться і до нас, всіх шанувальників поета в Україні та за її межами.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
