Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ШЕВЧЕНКОВІ СВЯТІ МІСЦЯ МИРОСЛАВА ШАХ-МАЙСТРЕНКО, доцент Одеського державного університету ім. І. І. Мечнікова Тарас Шевченко. Сад біля Новопетровського укріплення. Папір, аквареля. 1854. Taras Shevchenko. Garden near Novopetrovsk Fort. Watercolor on paper. 1854. В наш нелегкий для України час постать Шев ченка вирізьблюється особливо яскраво. Питання, поставлені поетом нашій національній совісті, спли вають постійно, вимагають відповіді, пророцтва його генія збуваються. Часова відстань глибше розкриває його значення для України, висвітлює силу прозрінь. Творчість поета переосмислюється, а ті місця, де він жив, творив і страждав підносяться до святині. Час не владний над поетом. У 1991 році я побувала у Форті Шевченка (ко лишньому Новопетровському укріпленні) на казах ській землі, в тих місцях, де поет відбував важкі роки солдатчини (1850—1857). З Мінеральних Вод літак вилетів у казахське місто Актау, і моє перше знайомство з Мангишлаком почалося з висоти, із споглядання земних червоно-білих плям безмежної пустелі, оспіваної, вірніше описаної поетом майже півтора століття тому у вірші ”у Бога за дверми лежала сокира”: Червоніє по пустині Червона глина та печина... Дійсно, пустельна земля — більше червона, ніж біла — викликає ті самі почуття, які переживав поет. Ні одного дерева, і тільки маленькі приземлисті ку щики дротяної зелені прикрашають безлюдну та бід ну на рослинний світ місцевість: Бур’ян колючий та будяк, Та інде тирса з осокою В яру чорніє під горою, Та дикий інколи кайзак Тихонько виїде на гору... На шляху у Форт Шевченка ті ж самі однотонні краєвиди і тільки велично-спокійні верблюди, що попадаються при дорогах, оживляють місцевість, викликають незвичне почуття пустельної екзотики. Новопетровське укріплення стояло на горі, з від критим видом до Каспійського моря. Розташоване на високій скелі, що стрімко підіймається над степом, укріплення мало вигляд гірського гнізда. Внизу зна ходилося невеличке поселення. ’’Навколо ні кущика, ні дерева. Мертву природу оживляє тільки занедба ний сад, але й походження саду пов’язане з іменем Шевченка — отже і його не було в той час, коли приїхав сюди Тарас Григорович, — згадує сучасник поета. — Мертва, похмура, безрадісна природа! По стійний вітер та грізний шум морського прибою тільки й нагадують про життя природи. Тривале перебування в цьому забутому закутку може бути великою карою, навіть, коли не брати до уваги всіх жахливих, скрутних умов, в яких перебував поет” (Спогади про Тараса Шевченка, Київ, 1982, с. 244). За версту від укріплення, внизу, на території колишнього ґарнізонного городу, згодом саду Ново петровського укріплення, знаходиться парк імени Т. Шевченка і музей — у збереженому будинку остан нього для поета коменданта укріплення І. Ускова, доброї, гуманної людини. Експозиції декількох залів музею присвячені життю і творчості поета на ка захській землі. Зліва від виходу з музею — криниця з дерев’яними цямринами, з якої брали воду в ті часи. На протилежній стороні від криниці, поруч з музеєм, землянка — місце відпочинку Ускова від літньої спеки, в якій відпочивав і Шевченко — не велика, квадратної форми з одним тапчаном. Наверху Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top