Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НОВЕ ЗНАЙОМСТВО З Т. ШЕВЧЕНКОМ Березень. Шевченко. Академії. Вірші. Доповіді. Квіти до пам’ятників. Співи... І так — по всьому світі. Як Великдень і Різдво. Всюди, де живуть українці. У березні 1988 року молода американська абітурієнтка школи українознавства і пластунка, яка на третьому році студій навчалася у Франції й Росії, писала, тоді ще з Ленінграду, що шевченківська академія, яку влаштувала тамтешня українська громада, майже не від різнялася від тих, які вона не раз відвідувала в Америці, але з важливим підтекстом: академія відбувалася у місті, вулицями якого Шевченко ходив, в якому довго жив. Як із релігійними святами, так із святами Шевченка, не завадить іноді подумати над тим, чому ми їх відзначаємо — хоч би тому, щоб вони не стали рутиною, механічним ритуалом. Відзначення Великодня, як і відзначення роковин Шевченка, не мають бути механічні, рутинні. У випадку Шевченка, добрим приводом для роздумів стане нова праця Юрія Луцького. Вона видана по-англійськи, отже доступна широким колам українського суспільства північноамериканського континенту, Австралії, Великобританії. Але читачі, які нічого спіль ного не мають з українцями, з цікавістю прочитають її, якщо хтось постарається, щоб вона була на полицях громадських і університетських бібліотек. Ю. Луцький назвав її “Shevchenko’s Unforgotten Journey” (’’Незабутня мандрівка Шев ченка") і видав у торонтському видавництві “Canada Scholars’ Press”. (Ю. Луцький — канадський вчений, довголітній професор літератури Торонтського університету). Це — коротка (120 сторінок) біографія Т. Шевченка, але далеко не шабльонна, а навпаки, цікаво подана. Ю. Луцький побудував її на макеті чотирьох подорожей поета: до Санкт-Петербурґу через Вільнюс як слуга-кріпак свого власника пана Павла Енґельгарда; в Україну як вільна і освічена людина; на заслання за політичну діяльність; повернення в Україну назавжди. П’яту частину книжки автор присвятив своєрідній мандрівці — кореспон денції Тараса Шевченка (220 листів Шевченка і з 200 від його друзів збереглися). Мабуть, найбільша вартість книжки Юрія Луцького в тому, що він не намалював ікони, не повісив двовимірного портрета Шевченка у різьблених рамах, обвитих вишиваним рушником, хоч, безумовно, Тарас Шевченко для українця є і має бути іконою. Справа в тому, що, прочитавши книжку Юрія Луцького, нам наново стає ясно, чому Шевченко — пророк, пробудитель, Богом обдарована людина, ікона... У книжці “Shevchenko’s Unforgotten Journey” ми знайомимось не лише з Людиною з великої літери, але й з людиною, яка мріє, розмовляє, бавить товариство, п’є, переживає, бореться з сумнівами, терпить — ми знайомимося з живою людиною. Тарас Шевченко ніколи не одружився, але жінки відігравали велику ролю в його житті, і Луцький віддає чимало місця для висвітлення цього аспекту його особистости. Він доводить, що Шевченко — ’’еміграційний поет’’, адже всього три із своїх 23-ох років творчого життя він провів у рідній Україні! Він також ілюструє, як неукраїнець — фран цузький фільмар Жак Дуран, — ознайомившись з життєписом Шевченка, вирішив поставити фільм про нього. Тіло Тараса Шевченка було перевезене в Україну з чужини у травні 1861 року, і ця подія, як описує Луцький, перетворилася у всенародний здвиг, але він далі переконливо доводить, що справжнє повернення поета сталося щойно тоді, коли його Україна стала вільною, на початку останнього десятиріччя двадцятого століття. Книжку "Shevchenko’s Unforgotten Journey” можна з цікавістю читати будь-коли, але прочитавши її в березні, ми наново переконаємось, що 136 років після смерти Тараса Шевченка є рація влаштовувати академії, слухати доповіді й вірші, співати пісні, коротко —святкувати Шевченка. І — читати його! Р. Л. Хом’як
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
