Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
НОВЕ ЗНАЙОМСТВО З Т. ШЕВЧЕНКОМ Березень. Шевченко. Академії. Вірші. Доповіді. Квіти до пам’ятників. Співи... І так — по всьому світі. Як Великдень і Різдво. Всюди, де живуть українці. У березні 1988 року молода американська абітурієнтка школи українознавства і пластунка, яка на третьому році студій навчалася у Франції й Росії, писала, тоді ще з Ленінграду, що шевченківська академія, яку влаштувала тамтешня українська громада, майже не від різнялася від тих, які вона не раз відвідувала в Америці, але з важливим підтекстом: академія відбувалася у місті, вулицями якого Шевченко ходив, в якому довго жив. Як із релігійними святами, так із святами Шевченка, не завадить іноді подумати над тим, чому ми їх відзначаємо — хоч би тому, щоб вони не стали рутиною, механічним ритуалом. Відзначення Великодня, як і відзначення роковин Шевченка, не мають бути механічні, рутинні. У випадку Шевченка, добрим приводом для роздумів стане нова праця Юрія Луцького. Вона видана по-англійськи, отже доступна широким колам українського суспільства північноамериканського континенту, Австралії, Великобританії. Але читачі, які нічого спіль ного не мають з українцями, з цікавістю прочитають її, якщо хтось постарається, щоб вона була на полицях громадських і університетських бібліотек. Ю. Луцький назвав її “Shevchenko’s Unforgotten Journey” (’’Незабутня мандрівка Шев ченка") і видав у торонтському видавництві “Canada Scholars’ Press”. (Ю. Луцький — канадський вчений, довголітній професор літератури Торонтського університету). Це — коротка (120 сторінок) біографія Т. Шевченка, але далеко не шабльонна, а навпаки, цікаво подана. Ю. Луцький побудував її на макеті чотирьох подорожей поета: до Санкт-Петербурґу через Вільнюс як слуга-кріпак свого власника пана Павла Енґельгарда; в Україну як вільна і освічена людина; на заслання за політичну діяльність; повернення в Україну назавжди. П’яту частину книжки автор присвятив своєрідній мандрівці — кореспон денції Тараса Шевченка (220 листів Шевченка і з 200 від його друзів збереглися). Мабуть, найбільша вартість книжки Юрія Луцького в тому, що він не намалював ікони, не повісив двовимірного портрета Шевченка у різьблених рамах, обвитих вишиваним рушником, хоч, безумовно, Тарас Шевченко для українця є і має бути іконою. Справа в тому, що, прочитавши книжку Юрія Луцького, нам наново стає ясно, чому Шевченко — пророк, пробудитель, Богом обдарована людина, ікона... У книжці “Shevchenko’s Unforgotten Journey” ми знайомимось не лише з Людиною з великої літери, але й з людиною, яка мріє, розмовляє, бавить товариство, п’є, переживає, бореться з сумнівами, терпить — ми знайомимося з живою людиною. Тарас Шевченко ніколи не одружився, але жінки відігравали велику ролю в його житті, і Луцький віддає чимало місця для висвітлення цього аспекту його особистости. Він доводить, що Шевченко — ’’еміграційний поет’’, адже всього три із своїх 23-ох років творчого життя він провів у рідній Україні! Він також ілюструє, як неукраїнець — фран цузький фільмар Жак Дуран, — ознайомившись з життєписом Шевченка, вирішив поставити фільм про нього. Тіло Тараса Шевченка було перевезене в Україну з чужини у травні 1861 року, і ця подія, як описує Луцький, перетворилася у всенародний здвиг, але він далі переконливо доводить, що справжнє повернення поета сталося щойно тоді, коли його Україна стала вільною, на початку останнього десятиріччя двадцятого століття. Книжку "Shevchenko’s Unforgotten Journey” можна з цікавістю читати будь-коли, але прочитавши її в березні, ми наново переконаємось, що 136 років після смерти Тараса Шевченка є рація влаштовувати академії, слухати доповіді й вірші, співати пісні, коротко —святкувати Шевченка. І — читати його! Р. Л. Хом’як
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
