Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
РІЗДВО Всміхнися, мамо! На твоїх колінах Проснулось нині дороге Дитя; Його загріли сарни і ягня, Як догорали в вогнищі поліна. Прийшов і князь, і воїн, і чумак Розпромінити личенько дитяче, Та й розстелили взори мерехтячі, Пшеничні ядра і пахучий мак. Лягає ніч на вбогім оборозі І світить мирно уставками зір Усе; і янгол, і пастух, і звір Клякає тихо на твоїм порозі. РІЗДВЯНЕ МЕРЕЖИВО... ІВАННА САВИЦЬКА Сягаю жменею у роки, мов у пропадисту кишеню, і вигребую з неї дорогоцінну знахідку, блискучий, золотий горішок — моє дитинство... У лемківському краю, у відлюдному, тихому селі, що причепилося сірою латкою до гори Ворочень, неда леко Сянока, жило мале дівчатко. В серці тієї дитини жевріла передсвяточна надія на чудову, небесну ялинку, яку мав принести янгол. Надія і сумнів часто мінялися, і змагалися зо собою, напуваючи водночас бідне, дитяче серце отією непевністю і болістю на саму згадку про нездійснену мрію. ...Принесе янгол ялинку, чи може забуде цього року? А як він пропхає таку велику ялинку крізь наше неве личке вікно? Чи засвічують свічки вже в небі, чи щойно тут, у кімнаті. А дзвіночок який? Золотий, чи може такий, як має наш паламар... Потиху, непомітно відхиляю вікно під фіранкою, щоб було зручніше янголяті... Мама втомлена варенням, їй болить голова, мусить на часок положитися, відпочити крихітку, а ти — (каже до мене), — сиди в кухні, оглядай ’’Світ дитини” і молися, молися, молися... Крізь вікна сипляться ясні, іскристі зорі, заглядають до нас, і білі, пухнаті сніжинки сідають віночком довкола віконної шибки. Кухонні пахощі заливають всю хату і так якось тихо, наче в порожній церкві, наче на ’’казані”, коли ніхто не хропе... Тато вдягає реверенду, мама, ’’збудившись”, відчіп ляє запасочку, гладить волосся. Я вже в новій сукенці, з кокардою на вершку голови, сестра без кокарди, ледь- ледь, і буде гімназисткою. Молимося, і сідаємо за довгий святковий стіл. Наша Ганя вечеряє з нами. Вона скинула білу хустину, пришпилила розбурхані коси ’’гарнадлями”, тихо похлипує, втираючи заплакані очі шорстким і червоним пальцем. Сльози скапують на ґердан, і блистять як ґердан. Я навіть знаю, чому наша Ганя плаче. Вона журиться, чи прийде янгол з ялинкою, чи ні. Добряща Ганя. Певно, що прийде, кожного року приходить, хіба що — ти, Янусю, була часами непослуш- на... (так каже мама). Вона виходить до кухні кинути в ринку свіжі, з капустою ’’пироги”. Довго варяться "пиро ги”, і мами довго немає, і нагло — дзвонить дзвіночок, відчиняються за портьєрами двері, і ясна, мов сонце ялинка стоїть-блистить мерехтливою з'явою. Вона ще тріпочеться бідна, ще гей би тремтять гілки, а може трясеться від зимна... Ми кидаємося до ялинки бігцем. Я, сестра, Ганя, тато, на самому кінці вбігає мама, така розпромінена, така щаслива. Мені відіймає мову, бо все таке чудотвор не, таке незвичайне, небесне... Горішки подібні до тих, що ростуть у нас на городі, тільки всі золоті, лискучі, на тоненьких шнурочках, не простих, а золотих... Тістечка з діркою так чудодійно пахнуть, а цукерки всі в папірцях, у бібулках, з тоненько тятим бережком, ще й зірочка на цукерку. Небесний пташок (жовто-зелений) тріпотить біленьким, райдуж ним хвостиком, наче весело співає. Золоті павучки, червоні яблучка, фіґи, лискучі, барвисті дзвіночки, зоря на самому вершку і янгольське волосся розсипане щедро по гильцях. Бідний, біднесенький янгол. Полинув до неба без волосся, лисенький полинув, бо все оста лося тут. Свічечки засвічує мама, кручені, наче карбовані, білі, сині, червоні. Вони в ліхтариках, що ловлять часом за пальчик... Бенгальський вогник вистрілює нагло зірками, які чомусь не печуть. Тому не печуть, що небесні... (так каже тато). Запах свічок морочить мою голівку, дитяче щастя переливається поза вінця душі і десь пропадає в обіймах доброї мвми... А потім, потім вже після Свят, Ганя взяла мене за руку й тихенько сказала: "Не будь дурненька, Янусю, то не янгол, то мама прибрала ялинку’’... Прорвалося шовкове мереживо, простягнулося па вутинням уздовж життя, порскнула миляна банька і треба тепер глибоко сягати в спогади, щоб відгребти хоч однісіньку нитку з отого тонкого мережива, з дитя чого, правдивого щастя... "З мого війна". Видавництво "Свобода", Джерзі Ситі, Н-Дж., 1997 р. Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
