Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
на Холмщині було спалено 55 сіл і вбито тисячі невинних людей, серед яких переважали діти, жінки, літні люди, священики. Спогади, зібрані від очевидців тих подій, важко читати без сліз. Майже кожну українську родину торкнулося горе втрати близьких і рідних людей. Окрім убивств, люди зазнавали тотального пограбування майна. Було створено спеціяльні жіночі команди польських боївок, які забирали все майно селян, грабували худобу, зерно, одяг. Одне зі старовинних українських сіл, де міцно трималася віра й мова селян, — Сагринь — було дощенту знищено 10 березня 1944 року. Вночі напала польська боївка чисельністю до 500 осіб. Загін само оборони, який мав лише 20 осіб, не міг стримати наступу. Було спалено більшість хат і вбито понад 800 українців. Живі свідки розповідають про страшне видовище вранці. Настоятель села Шиховичі у своєму звіті від 14 березня 1944 р. писав: ”10.03.1944 р. бандитами було спалено село Шиховичі, а разом усі церковні бу динки, шафи з книжками, документами і церковними речами. Вбито коло 200 людей і всі вони валяються на згарищах до сьогодні...” У селі Бересті 21 березня 1944 року під час нападу польських загонів загинуло 100 чоловік, в с. Пасків — 200 чол., в с. Модринь — 120 чол. і т. д. (Вісті з Рівенщини 2 серпня 1996 року). УПА спізни лося на Холмщину, тут до його приходу були вже тисячі жертв серед українців. Микита Хрущов 1 березня 1944 року в Києві виго лосив промову на сесії Верховної Ради УРСР, де він сказав, що у вересні 1939 року об’єднання всіх етніч них українських земель не було здійснене, і україн ський народ буде домагатися приєднання до тери торії України споконвічних українських земель Холм- щини, Грубешівщини, Замосщини і Ярославщини. Його дружина Ніна Кухарчук походила родом з села Василева Томашівського повіту, і він добре знав, що там мешкає корінне українське населення. Невипадково у 1944 році, коли радянські війська перетнули кордон, М. Хрущов писав Сталіну листа, в якому пропонував проект утворення Холмської облас ті в складі України, обґрунтовував тезу про історичну приналежність цих земель до України. Але Москва мала свої пляни і не рахувалася з долею українського етносу. У липні 1944 р. радянські війська зайняли місто Холм — місто Данила Галиць кого. Прихід військ дещо стримав терор польських банд, але ненадовго. Коли в серпні 1944 року Сталін під час зустрічі з прем’єром польського уряду в еміґрації С. Міколайчиком заявив, що мова про схід ний кордон між СРСР і Польщею може йти лише по "лінії Керзона”, насильство і пограбування українців порубіжжя посилилося. ’’Будемо душити й гнати українців за Буг”, — сміливо говорили поляки. Декотрі попереджали українців — ’’Тікайте швидше, бо виб’ємо усіх аж до Бугу”. Але українська хліборобська ментальність при речено чіплялася за рідне дерево, землю, хату. Йшла весна, люди починали оранку землі. Розповідає одна бабуся. Сусід-поляк нам казав: ’’Тікайте, бо ви не будете сіяти, вас завтра знищать усіх”, а мати йому відповідала: ”...то хай і вб’ють, але ж полечко Боже дармувати не може...”. Холмщанин Петро Костик у своїй книзі ’’Трагічна доля Холмщини і Піляшшя” описує детально напади польських банд на українські села у 1944-1945 роках. 9 вересня 1944 р. в Люблині Польський комітет національного визволення підписав з урядом СРСР угоду про ’’добровільне” переселення українців з Польщі до УРСР, а поляків — з України в Польську Народну Республіку нібито на основі взаємообміну населенням. Однак, цей обмін не був добровільним і не був рівнозначним. Поляків переселяли на їх історичну батьківщину, з’єднували з етнічним мате ринським ядром, а українців виселяли з їхніх спокон вічних етнічних земель. Розпочалася так звана акція ”Буг-Дніпро”, 1944- 1946 pp., про яку й досі не згадують підручники з історії України. Українці Надсяння й Надбужанщини вже багато чули про колгоспи, про радянський ”рай”, про неосяжні простори Сибіру і не хотіли покидати нажите добро, землю, рідну хату й край, могили дідів і батьків. Добровільно їхали тільки одинаки, безземельні, бездольні. По селах працювали змішані польсько-радянські комісії, які проводили агітацію на виїзд до України. Але добровольців у 1945 році вже не було. Доходили вісті про поневіряння холм- щан, лемків на півдні України. Люди ховалися в лісах, відмовлялися ’’добровільно” покидати своє госпо дарство. Польські озброєні загони, з відома офіційної влади, нападали на села, грабували і вбивали людей, палили оселі. У червні 1945 р. було знищено село Верховина Холмського повіту. Посеред білого дня загинуло тільки 65 дітей віком до 11 років. Вбитих всього було 196 осіб. У 1945 році здійснено було численні напади на тих, хто примусово виїжджав до станції Угнів, звідки розвозили холмщан у різні (переважно південні) реґіони України. Озброєнні поляки нападали на вагони і забирали все майно, яке холмщани везли з собою. Худоба, зерно, одяг ставали здобиччю польських загонів. Перших громадян, вивезених за акцією ”Буг- Дніпро” (1944-46 pp.) було переважно розселено в Миколаївській, Херсонській, Одеській, Запорізькій, Дніпропетровській областях УРСР. Акліматизація у степових районах відбувалася важко. Післявоєнне село Півдня само потерпало від голоду. Холмщани втікали на захід. Ішли пішки, несли свої дрібні пожит ки на Волинь, Галичину, щоб ’’бути ближче до дому”. Вони все ще вірили, що все минеться, і вони знову Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
