Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ГОРДА ПАВА ЛЕГЕНДА Раннім ранком з’явився маленьким пташкам білий янгол і сказав: — Сьогодні народиться тут у вертепі Боже Дитятко. Подбайте, щоб достойно його прийня ти. І зник. Пташки заніміли, зачудовані незвичай ною новиною і великою честю, яка їм припала: побачити першим Божого Сина. А потім кинулися порядкувати ясла. Ще далеко було до вечора, а вже птахи і звірі стали сходитися до вертепу зі своїми дарунками. Найкраще пір’ячко принесли голуби і дикі гуси, найм’якшу шерсть — кози анґори. Аж зідхнула мати волового очка: "Коли б сотникова пава схотіла дати нам кілька пер із свого хвоста! Ми ними прибрали б ясла в голо вах Дитятка”. — Можна її спитати, — порадив голуб. — Я з нею знайомий, полечу, попрошу. А та пава жила в городі сотника Кая Клявдія. А була вона справді гарна. І пишалася вона цією красою, а ще більше своїм голосом, яким чарувала оточення. Перед нею з’явився посол-голуб і вклонив- шися низенько, мовив: — Я до вашої милости з проханням. — А саме? — спитала пава, гордо крутнувши головою. — У вертепі, недалеко звідсіля, має наро дитися цієї ночі Боже Дитятко. Волові очка прибирають домівку на його прийняття. Чи не схотіли б ви дати нам для прикраси кілька своїх пер, тих із хвоста? — Я? — засміялася пава. — Чудне справді прохання! Для якогось бідного дитяти, — аджеж багаті не родяться у стайні, — маю псувати свою красу!? Зрештою, сьогодні я виступаю в пана сотника перед римськими гістьми зі співом, і якраз чекає мене проба. Прощайте! І голуб повернувся з нічим до вертепу. — Не журіться! — потішав він волові очка. — Обійдемося без її пер. А ось, що я вам пораджу: запросіть польових коників на музикан тів, а світлячків на свічкарів. — Ми таки зараз по них скочимо! — зголо силися мишки, завжди готові до послуг. А коли сонце зайшло і стало сутеніти, виле тіли волові очка на дах вертепу, щоб дивитися на дорогу, чи не йдуть сподівані гості. Ось вони! Молода жінка і чоловік підходять поволі, втомлені довгою дорогою. А коли ввій шли в вертеп, Пречиста Діва поклала Дитятко в ясла на пір’яній постілці. І в цю мить засяяла над вертепом велика зоря, а світлячки засвітили свої ліхтарики; польові коники настроїли свої інструменти, а павучки поспускали із стелі вниз тонесенькі срібні ниточки, що переливалися кольорами веселки. Мишки з куточків виставляли раз-у- раз свої мордочки, а віл і осел стояли мовчки, киваючи тільки повагом головами над Малим у яслах. І було тихо, неначе світ увесь передумував якусь велику думу. Раптом серед тієї тиші почувся знадвору пронизливий, храпливий крик-зойк. Що воно таке? — питали стривожені волові очка. — Хто це сміє непокоїти в пізню ніч Боже Дитятко? За часок прилетів голуб із розвідки. — Новина в віллі римського сотника. Біла пава втратила голос. Лікарі кажуть, що вже ніколи не буде співати ні вона, ні її рід. — А так пишалася своїм співом і своєю красою! — промовила мати волового очка і глянула на Дитятко в яслах. Але воно лежало тихенько, тільки ручкою перебирало м’яке пір’ячко своєї постільки.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
