Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною вісткою, що 31 січня ц. р. відійшла від нас у вічність наша подруга — зразкова членка 90-го Відділу СУА ім. Олени Степанів у Філядельфії Наталія Маргарита Корчинська-Лук’янович. Народилася Наталя у Присітниці на Лемківщині. Жила постійно у Криниці, де в 1943 році познайомилася і одру жилася з професором Філаретом Лук’яновичем. У 1944 році молоде подружжя виїхало до Німеччини, а звідти до США і замешкало у Філядельфії. Тут Наталя закінчила Темплянський університет, а згодом одержала "мастер деґрі” з англійської мови. Багато років вчила у середніх школах Філядельфії німецьку і російську мови. Англійської мови як другої вчила у початковій школі ім. Анни Франк. У нашому місті віддано працювала у дитячій світличці, вчила у суботній школі українознавства. Вліті була виховни- цею і вчителькою у таборах молоді. Цікавилася літера турою, мистецтвом, зокрема різьбою, керамікою і писан- карством. Маючи гарний голос, співала в хорі української православної катедри у Філядельфії. Покійна залишила у смутку доню Лідію Мельник з чоловіком Ігорем, сина д-ра Павла з дружиною Христиною, четверо внуків — Андрійка і Романа Мельників та Павла і Ярему Лук’яновичів. Вічна їй пам’ять! п Гт Маргарита Корчинська-Лук’янович. Після довгої та важкої недуги, на 75 році життя померла членка 28-го Відділу СУА в Ньюарку, Нью-Джерзі, Анастазія Псуй. Народилася Анастазія (з дому Вой- чак) у Торонті, Канада, в 1920 році в родині Анни й Іллі. У 1929 році батьки Анастазії і вона повернулися до рідного села Слобідка коло Тернополя, а три її старші сестри залишилися у Канаді у своєї тітки. Тому молоді роки Анастазії пройшли на Золотому Поділлі. 25 листопада 1943 року Анастазія одружилася з Володимиром Псуєм, односельчанином. Із-за більшовицької навали молоде подружжя виїхало на еміграцію в 1944 році і деякий час пере бувало у таборах скитальців у Німеч чині, а в 1947 році переїхало до Амери ки і замешкало в Ньюарку, де обоє включилися в суспільно-громадське життя. Анастазія стала членкою 28-го Відділу СУА, в якому була активною аж до жахливої недуги — паралічу, яка прикувала її до крісла. У 1993 році помер її чоловік, і Анастазія залиши лася сама. Померла Анастазія Псуй 11 лютого ц. р. Прощав її Володимир Кікта, а від 28-го Відділу — Ольга Гнатик. В. Кікта підкреслив її глибоку релігійність, пра цьовитість і жертвенність. У своєму за- віщанні покійна залишила 10 тисяч дол. для 28-го Відділу СУА, а також багато вишивок і по-мистецьки виконаних ля льок. Вічна їй пам'ять! Емілія Онишкевич, секретарка 28-го Відділу СУА. Із сумом та жалем прощали ми нашу подругу Марію Олександру Се- м’янчук, яку Господь покликав до себе 13 лютого ц. р. Марія народилася 1916 року в Ста ниславові в родині о. Теодора і Олени з Бурнадзів Процишиних. Уже в дитя чих роках доля не пощадила їй болю чих ударів: спершу трагічна смерть батька (Марії було всього три роки) о. Теодор, сповняючи свої священичі обов'язки, заразився тифом під час епі демії цієї недуги та передчасно помер, залишивши молоду вдову з трьома дрібними дітьми. Опісля, маючи 12 років, втратила 17-літнього найстар шого брата Романа в наслідок шкарля- тини і дифтерії. Марія провела свої шкільні роки у Станиславові, там же закінчила жіночу гімназію "Рідної Школи” матурою на сімнадцятому році життя. Після бухгальтерського курсу працювала в Союзі Кооператив, де пізнала інж. Іллю Сем’янчука, директо- ' ра Союзу і активного громадського діяча, з яким згодом одружилася. Недовго тривало родинне щастя: з приходом війни у 1939 р. та чужими окупаціями почалося переслідування родини Сем’янчуків, як більшовицькою владою, так і німецькою. Брата Яросла ва більшовики вивезли на заслання і розстріляли. В 1944 році вдалося Марії з чоловіком, малою донею Оленкою та мамою виїхати на захід і скиталь- чими дорогами через Словаччину, Су дети, Німеччину (табори в Ашаффен- бурґу і Швайнфурті) врешті причалити в 1949 р. до Америки, спочатку до Філядельфії, а опісля до Чікаґо. Крім родинних обов’язків, Марія ці кавилася життям громади, була актив ною у 22-му Відділі СУА, Католицькій Акції та Товаристві "Самопоміч”, де точно і сумлінно вив’язувалася із своїх обов'язків. В 1995 році втратила свого вірного подруга інж. Сем’янчука. Гли- бокорелігійна, співчутлива до людсько го горя і несправедивости, товариська, тактовна, завжди ввічливо-тепло всміх- нена, була людиною високої особистої культури. Свою любов до Батьківщини зуміла передати доньці та внучці, які теж активні в українській громаді. Залишила в смутку доньку Олену з чоловіком Ігорем Матвіїшином, внучку Андрею та дальшу рідню в Америці, Канаді і Україні. У своїх молитвах про симо ласкавого Господа, щоб прийняв її праведну душу у свої світлі небесні хороми. Мирослава Шевчик, пресова референтка 22-го Відділу. 36 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
