Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ПОСМЕРТНІ ЗГАДКИ Ділимося сумною вісткою, що 31 січня ц. р. відійшла від нас у вічність наша подруга — зразкова членка 90-го Відділу СУА ім. Олени Степанів у Філядельфії Наталія Маргарита Корчинська-Лук’янович. Народилася Наталя у Присітниці на Лемківщині. Жила постійно у Криниці, де в 1943 році познайомилася і одру жилася з професором Філаретом Лук’яновичем. У 1944 році молоде подружжя виїхало до Німеччини, а звідти до США і замешкало у Філядельфії. Тут Наталя закінчила Темплянський університет, а згодом одержала "мастер деґрі” з англійської мови. Багато років вчила у середніх школах Філядельфії німецьку і російську мови. Англійської мови як другої вчила у початковій школі ім. Анни Франк. У нашому місті віддано працювала у дитячій світличці, вчила у суботній школі українознавства. Вліті була виховни- цею і вчителькою у таборах молоді. Цікавилася літера турою, мистецтвом, зокрема різьбою, керамікою і писан- карством. Маючи гарний голос, співала в хорі української православної катедри у Філядельфії. Покійна залишила у смутку доню Лідію Мельник з чоловіком Ігорем, сина д-ра Павла з дружиною Христиною, четверо внуків — Андрійка і Романа Мельників та Павла і Ярему Лук’яновичів. Вічна їй пам’ять! п Гт Маргарита Корчинська-Лук’янович. Після довгої та важкої недуги, на 75 році життя померла членка 28-го Відділу СУА в Ньюарку, Нью-Джерзі, Анастазія Псуй. Народилася Анастазія (з дому Вой- чак) у Торонті, Канада, в 1920 році в родині Анни й Іллі. У 1929 році батьки Анастазії і вона повернулися до рідного села Слобідка коло Тернополя, а три її старші сестри залишилися у Канаді у своєї тітки. Тому молоді роки Анастазії пройшли на Золотому Поділлі. 25 листопада 1943 року Анастазія одружилася з Володимиром Псуєм, односельчанином. Із-за більшовицької навали молоде подружжя виїхало на еміграцію в 1944 році і деякий час пере бувало у таборах скитальців у Німеч чині, а в 1947 році переїхало до Амери ки і замешкало в Ньюарку, де обоє включилися в суспільно-громадське життя. Анастазія стала членкою 28-го Відділу СУА, в якому була активною аж до жахливої недуги — паралічу, яка прикувала її до крісла. У 1993 році помер її чоловік, і Анастазія залиши лася сама. Померла Анастазія Псуй 11 лютого ц. р. Прощав її Володимир Кікта, а від 28-го Відділу — Ольга Гнатик. В. Кікта підкреслив її глибоку релігійність, пра цьовитість і жертвенність. У своєму за- віщанні покійна залишила 10 тисяч дол. для 28-го Відділу СУА, а також багато вишивок і по-мистецьки виконаних ля льок. Вічна їй пам'ять! Емілія Онишкевич, секретарка 28-го Відділу СУА. Із сумом та жалем прощали ми нашу подругу Марію Олександру Се- м’янчук, яку Господь покликав до себе 13 лютого ц. р. Марія народилася 1916 року в Ста ниславові в родині о. Теодора і Олени з Бурнадзів Процишиних. Уже в дитя чих роках доля не пощадила їй болю чих ударів: спершу трагічна смерть батька (Марії було всього три роки) о. Теодор, сповняючи свої священичі обов'язки, заразився тифом під час епі демії цієї недуги та передчасно помер, залишивши молоду вдову з трьома дрібними дітьми. Опісля, маючи 12 років, втратила 17-літнього найстар шого брата Романа в наслідок шкарля- тини і дифтерії. Марія провела свої шкільні роки у Станиславові, там же закінчила жіночу гімназію "Рідної Школи” матурою на сімнадцятому році життя. Після бухгальтерського курсу працювала в Союзі Кооператив, де пізнала інж. Іллю Сем’янчука, директо- ' ра Союзу і активного громадського діяча, з яким згодом одружилася. Недовго тривало родинне щастя: з приходом війни у 1939 р. та чужими окупаціями почалося переслідування родини Сем’янчуків, як більшовицькою владою, так і німецькою. Брата Яросла ва більшовики вивезли на заслання і розстріляли. В 1944 році вдалося Марії з чоловіком, малою донею Оленкою та мамою виїхати на захід і скиталь- чими дорогами через Словаччину, Су дети, Німеччину (табори в Ашаффен- бурґу і Швайнфурті) врешті причалити в 1949 р. до Америки, спочатку до Філядельфії, а опісля до Чікаґо. Крім родинних обов’язків, Марія ці кавилася життям громади, була актив ною у 22-му Відділі СУА, Католицькій Акції та Товаристві "Самопоміч”, де точно і сумлінно вив’язувалася із своїх обов'язків. В 1995 році втратила свого вірного подруга інж. Сем’янчука. Гли- бокорелігійна, співчутлива до людсько го горя і несправедивости, товариська, тактовна, завжди ввічливо-тепло всміх- нена, була людиною високої особистої культури. Свою любов до Батьківщини зуміла передати доньці та внучці, які теж активні в українській громаді. Залишила в смутку доньку Олену з чоловіком Ігорем Матвіїшином, внучку Андрею та дальшу рідню в Америці, Канаді і Україні. У своїх молитвах про симо ласкавого Господа, щоб прийняв її праведну душу у свої світлі небесні хороми. Мирослава Шевчик, пресова референтка 22-го Відділу. 36 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
