Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
бити. Соняшні промені притулились голівками й кілька хвилин завзято шепотіли. Біла троянда сумно похилила чашечку: — Усмішка й радість розцвітають з любови, а в нього серце на глухо закрите! Хлопчик байдуже дивився на розкішний квітник, насуплено мовчав і не помітив як зненацька струмені веселого світла вихлюпнули між квіти, розлились по зеленому шовку трав, іскорками заплюскотіли між листям, і ввесь сад радісно засміявся. Бджілка, що саме зачерпнула медку із білої криниці троянди, забриніла: — Для світла треба відкритого серця; з-з- знайдіть ключі! — Ой як гарно! Як чарівно! — обізвався веселий голосок біля огорожі саду. Промені оглянулися: Невже хлопчик?! Ні, він стояв, як давніше, насуплений і байдужий. Це була дівчинка. Сиділа на огорожі саду й безжурно гойдала ніжками. Личко її горіло щастям. — Ой як гарно в тебе, як радісно, який ти щасливий! — гукнула хлопчикові. — Гарно. А як ц е’’радісно”? А який це ’’щасливий”? Дівчинка зніяковіла. — Ти не знаєш? Невже? Від радости, від щастя сміється серце. Так, як і тоді, коли матуся голубить і цілує! — Матуся... в мене немає мами. Дівчинка мовчки обняла хлопчика й приту лилася до нього гарячою щічкою. Від тієї ласки в його холодному серці спалахнув гарячий вог ник і щось гарне, тепле розлилося в грудях. — Ходи зі мною до моєї мами! Вона добра, немов ингол, і вміє всіх любити. Вона й тебе полюбить. Вони побігли під розцвілу вишню, де стояла молода, світлоока жінка. Вона взяла дівчинку в обійми, цілувала, пестила. Коли підвела повіки, побачила хлопчика. Він знерухомів на стежці, дивився очима, повними сліз та туги, й на ро жеві пелюстки його уст вперше лягла тінь усмішки. — У нього немає мами, — шепнула дівчинка. Жінка відсторонила її і відкрила теплі ма терині обійми хлоп’яті. Уперше в житті відчув він ласку материного поцілунку й благодатне тепло слів любови. Соняшні промені лягли віночком на груди хлопчика, туди, де билося навстіж відкрите серце, й він радісно засміявся. Його сміху зля калися сутінки й принишкли в гущавині. Сад мерехтів веселковою казкою світла. Коли хлопчик повернувся додому, на його личку цвіла радісна усмішка. Мачуха вперше попестила його щічку, а батько з любов’ю при горнув до серця. ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 35
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
