Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
творення в Україні, включаючи вибори, в яких вона брала безпосередню участь, як кандидат до Верхов ної Ради від Дніпропетровщини. Іванченко розповіла про тотальну зросійщеність тамтешньої інтелігенції, про брак українських підручників у школах в той час, коли Міністерство освіти України одержує гроші з Росії для друкування підручників для російських шкіл. В Україні тепер справжня мовна криза, йде наступ російських шовіністичних кіл проти україн ського слова в усіх галузях суспільного життя. Ось офіційні дані Міністерства національних меншин та релігійних культів: 2 з передач радіо і телебачення ведуться російською мовою; за останні два роки в Україні з’явилося 400 нових газет, з них українською мовою лише 103. Ця інформативна агресія насаджує чужі інтереси, чужу ментальність. Однак, як свідчить історія, шовіністичні сили, якщо перемагають, то не надовго. Для українців настав той момент, коли слово — це зброя. Потрібно, сказала Іванченко, ’’змінити, переламати свідомість в бік розуміння, що ми є народ державницький, маємо велику державницьку історію і мусимо її відстоювати і далі, інакше ми не втрима ємося в історії”. І це стосується нас усіх, включаючи діяспору. Коли чуємо, сказала Іванченко, що діяспора втомилася й розчарувалася, то подумаймо про тих людей в Україні, які допомагають її будувати — вони також втомилися і, мабуть, дещо більше, ніж діяспор- ці. їм неймовірно тяжко було вижити, не збожеволіти. Іванченко з захопленням згадала українське жі ноцтво, отих безіменних скромних вчительок та біб ліотекарок, які становлять "справжніх будівничих на ціональної державности, бо вони були і є носіями державної ідеї, залишилися ними попри всі негараз ди”. Коли настає критичний момент, саме ці "просві тянки” йдуть пікетувати Верховну Раду — напевно на чолі з головою Київського крайового об’єднання ’’Просвіта” Раїсою Іванченко. ж Ася Гумецька, пресова референтка 50-го Відділу ЯК МИ ПРАЦЮЄМО Не оглянулись ми, як минуло літо, а з ним і час вакацій та різних цікавих поїздок. Ми часто збира ємось усі разом, щоб пригадати, що було зроблено, щоб знати, що не даремно пройшов час. Далеко таки Денвер і зовсім мало нас тут. Невеличкий і наш Відділ Союзу Українок Америки. Та ми стараємось з усіх сил якось урізноманітнити життя української громади, а також ознайомити аме риканців з нашою історією і традиціями, розказати про Україну та людей, що там живуть. Незважаючи на те, що деякі членки з різних причин відходять від нас, ми весь час маємо однакову кількість, бо молоді жінки, що приїжджають з України, приєднуються до нас. І це не єдиний наш зв’язок з Україною. Ми ведемо жваве листування з Кримським відділом Союзу Українок, обмінюємось досвідом, ділимось своїми плянами. Передплатили їм журнал ’’Наше Життя”. Щороку у грудні наші жінки прикрашають яли нку і при цьому використовують українські іграшки. Ялинка виглядає дуже святково і привабливо. Амери канці з цікавістю розглядають прикраси, виготовлені з мистецькою видумкою руками наших жінок. Переважно українці, що живуть у Колорадо, зосе реджені у Денвері, але й розкидані по різних куточках штату. "Маланка” — це чудова нагода, шоб зібрати усіх разом, гарно і весело провести час. Вже другий рік СУА організовує цю забаву і дуже успішно. Люди зїжджаються з усіх куточків, щоб побути разом. Цього року навіть завірюха не відлякала. Заля була пов нісінька. Із Болдеру прибув на наше запрошення ансамбль "Постоли”. Він розпочав забаву українськи ми танками. До речі, всі члени ансамблю — амери канці, які закохані в український народний танець. Грали на "Маланці” музиканти з Києва. Кожної зими у Лейквуді влаштовується міні- фестиваль. Участь у ньому беруть різні національ ності. Сотні людей приходять на цю імпрезу. Тут можна скуштувати національні страви, а також побачити народні танці з різних країн. У цьому фестивалі завжди беруть участь і членки СУА. Наші господині завжди мають успіх. Ніколи не несуть додому те, що напекли і наварили для фестивалю. Але не тільки українські страви ми реклямуємо перед американцями. Ми пропагуємо і наше народне мистецтво. До Великодніх свят були влаштовані виставки вишивок, писанок, різьби по дереву і кера міки у трьох бібліотеках Денверу. Читачі, беручи книжки, мали змогу оглянути наші прекрасні речі. Безконкурентний успіх мали, як завжди, писанки. Весна цього року видалась багатою на гостей, що не так часто трапляється у віддаленому Денвері. До нас приїжджав Павло Дворський з групою ’’Пи санка” з України. Бандурист Юліян Китастий із концертом клясичної бандури. Ми мали цікаву зустріч з Іриною Куровицькою, а також полуденок з нашим послом до Організації Об’єднаних Націй Анатолієм Зленком, який поділився своїми думками про су часний стан в Україні та відповів на питання, які нас цікавили. Досить таки насичено пройшов цей рік і ми задо волені, що не згайнували час. Це нас надихає на дальшу працю — ще більш наполегливу і віддану для людей, для добра. Оля Ярема-Винар, пресова референтка. ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 29
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
