Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
беруть на себе головні фунцкії, що їх виконують дуже старанно. Під час обіду грала музична група під проводом Василя Пика і знані нам звуки нашої музики (в мо дерному оформленні) виповнили простір. Дальшою точкою був виступ маленьких учнів садочка ’’Садок вишневий”, що ним опікується 85-ий Відділ СУА. Це було дуже гарне! По полудні були проголошені висліди виграші. Нагороди були грошові і гарні вишивки. Гості не спішили з виїздом. Вони щороку є учас никами нашого пікніку. На їх думку, пікніки — іде альна імпреза для зустрічей з довгими розмовами чи дискусіями. Усім нам добре було побути декілька годин у відпруженій атмосфері серед свіжозеленої природи та зустріти давніх і нових друзів. Марія Лібер, пресова референтка. ДЕРЖАВОТВОРЕННЯ В УКРАЇНІ СЬОГОДНІ І В ЧАСИ КНЯГИНІ ОЛЬГИ Раїса Іванченко, історик і письменниця, автор багатьох історичних романів, перебуваючи недавно в Америці, прочитала ряд доповідей. Одну з них, присвячену темі державотворення в часи княгині Ольги та в сьогоднішній Україні, вона виголосила в Дітройті 18 липня, будучи там на запрошення 50-го Відділу СУА, що носить ім’я цієї княгині. Доповідь відбулася завдяки допомозі Окружної Управи СУА і зібрала велику кількість слухачів. Перш ніж перейти до головної теми, доповідач розповіла дещо про себе, щоб змалювати обставини, в яких людям її покоління доводилося вчитися і працювати. Коли вона була аспіранткою Київського університету, захо пилася постаттю Драгоманова і вирішила написати про нього дисертацію, що було нечуваною річчю в ті роки. Академік Білодід, почувши про її намір, здиво вано спитав (звичайно, по-російськи): ”Що ти береш таку тему? Це тема незахисна. Візьми щонебудь про ролю партії”. Однак вперта аспірантка не послухала намовлянь академіка, написала таки дисертацію про Драгоманова, захистила її і навіть спромоглася ви дати її як монографію. Білодід зі здивуванням тільки здвигав плечима: ”Ну, ти ходиш по лезі ножа”. І дійсно треба подивляти сміливість молодого істори ка, бо відразу після виходу її книжки вона опинилася під пресом комуністичної критики, її ’’громили з усіх трибун”. їй заборонили читати курс історії України (вона починала його з Кия, а не з XIV сторіччя, з Галицько-Волинської держави, як того вимагала ’’державна програма”), доручили натомість викладати методику для шкільних вчителів історії... Попри все це вона не падала духом, поринаючи у світ творчої уяви і пишучи свої романи. В ті часи комуністична критика твердила, що історичний роман як жанр віджив своє, не цікавий і не потрібний радянському читачеві. А в дійсності Раїсі Іванченко українське видавництво замовило історичні оповідання для ді тей, але... не наважилося їх надрукувати. Іванченко писала, не сподіваючись побачити свої твори надру кованими. Та ось у 80-ті роки, особливо після Чорно биля, політичний тиск дещо послабшав, і стихійно серед людей пробуджується вага знання історичної правди. Українська книжка набуває нечуваного по питу, особливо на історичну тематику. У 1982 році вийшло аж два романи Раїси Іванченко ’’Гнів Перу- на” та ’’Золоті стремена”, популярний скорочений варіянт. У 1988 році вийшов роман ’’Зрада, або Як стати володарем”, теж про часи Київської Руси. Цей роман розхопили впродовж 20 хвилин. І так було з усіма історичними романами, які з’явилися тоді: Ро мана Іваничука, Павла Загребельного та інших. Вони виходили стотисячними накладами, по кілька разів. Це було початком національного відродження — з книжки, ідеї, зі слова. ’’Якщо слово відповідає істо ричній правді, — сказала Іванченко, — то воно безу мовно робить переворот у психіці людини”. Провід ною думкою усіх романів Іванченко була держав ницька ідея. Авторка хотіла показати, як творилася українська держава різними історичними постатями, починаючи від Кия. Останній, четвертий роман з серії про Київську Русь, який вже готовий до друку, — це "Отрута для княгині”, про княгиню Ольгу. До цієї теми авторові було нелегко підійти через низку загадкових моментів в історії княгині. Звідки вона походила? Хто вона була? Почалися розшуки по архі вах, літописах — українських, суздальських, болга рських. І от нарешті приходить переконання: княгиня — царського болгарського роду, не із Пскова, а з Плескова. Була вона справді "мудра”, як твердять літописці. Вона ввела економічні реформи, зокрема упорядкувала податкову систему, яка діяла до кінця існування Київської Руси. Болгарське походження Ольги пояснює і поведінку її сина Святослава-за- войовника, який вперто воював з Болгарією, оче видно домагаючись посісти трон свого предка. До сліджуючи болгарські джерела тієї доби, письмен ниця приходить до висновку, що коли цар Симеон добре розумів небезпеку культурної агресії з боку Візантії та Риму і намагався підвищити місцеву бол гарську культуру, то його нащадок, цар Петро, не зміг протиставитися натиску ’’вищої” культури, і це врешті привело до занепаду його держави. Тут оче видна паралеля до долі українців, чию самобутню культуру підпорядкувала собі Росія з її ’’вищою” культурою. Власне ця паралеля послужила нагодою доповідачці перейти до сучасних процесів державо 28 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
