Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ВІСТІ З ЦЕНТРАЛІ З нагоди ’’Срібного ювілею” Валентини і Леоніда Чудовських членки 106-го Відділу СУА складають 250.00 дол. на уфундування однієї сторінки журналу ’’Наше Життя”. Шановним ювілятам бажають многих і щасливих літ. Управа 106-го Відділу СУА, Гартфорд, Конн. Головна Управа СУА приєднується до побажань Ювілятам та щиро дякує Управі і членкам 106- го Відділу. З нагоди засідання Головної Управи СУА голова Контрольної Комісії СУА д-р Іванна Ратич зложила 500.00 дол. на уфундування двох сторінок нашого журналу. Щиро дякуємо за зрозуміння потреб та великодушний дар. ГОЛОВНА УПРАВА СОЮЗУ УКРАЇНОК АМЕРИКИ. РАЗОМ З БАЖАННЯМИ ЗДОРОВ’Я І ГАРНОГО НАСТРОЮ, СЕРДЕЧНО ВІТАЄМО ЧЛЕНОК СУА З РОДИНАМИ З НАГОДИ "ДНЯ ПОДЯКИ”. ГОЛОВНА УПРАВА СУА. РЕДАКЦІЯ І АДМІНІСТРАЦІЯ ЖУРНАЛУ "НАШЕ ЖИТТЯ”. Ч И М И М О Ж Е М О Т А К О Ж Д Я К У В А Т И ? Здається, першим святом, яке ми пізнали на аме риканському континенті, був День Подяки, що при падає на третій четвер листопада. Хоч святкують його так урочисто та ще з відвідинами святинь усіх віровизнань, День Подяки не є церковним святом і не зв’язаний з ніякою патріотичною річницею. Може саме в тому і є вся краса того дня, бо для кожного мешканця США цей день однаково важливий і святочний. Це і причина, що кожен новоприїжджий якось відразу розуміє і признає велику святочність тому дневі. Бо ж як не розуміти важливости зустрічі цілої родини для подяки Всевишньому за все, що мають, не лише із матеріяльних дібр, але, в першу чергу, за те неокреслене почуття приналежности до родини, а відтак до того дивного населення Північної Америки, що хоча різнородне расами, кольорами шкіри та звичаями, а там і мовою, і релігією, але таки принаймні в цей один день почувається невід’ємною частиною цілої спільноти. Бачимо кожного року, як святочно відзначають цей день, і справді часом стає нам аж ніяково, коли багато з українців постійно кепкує, що американське населення святкує "святого індика”, немов би тра диційний звичай споживання в цей день печеного індика був головним завданням Дня Подяки. Чомусь ми, хоч прийняли це святкування в колі родини, але обмежуємо його саме лише до консумп- ції смачних страв і на цьому шлунковому пирі все закінчується. Але коли дехто із нас має нагоду побувати в цей святочний день в американській родині, де затри малися всі обряди, коли слухається зворушливих слів подяки голови родини і коли це справді здорова і нерозбита розводами родина, тоді можна відчути повне глибоке значення того свята. Дехто каже, що воно відповідає нашим українським обжинкам, тільки їх проводилося колись цілим селом, а не окремими родинами, і вони мали радше характер народного обряду, а не приватного свята. Як би воно не було, більшість українських поселенців, тих, що приїхали до США після Другої світової війни, перебрала з повним переконанням святкування Дня Подяки і, зда ється, в тому немає зла чи того "замериканізування”, що його нам закидують наші земляки. Чи не є це гарно і святочно зібратися цілою родиною, відмовити спільно молитву та подякувати Богу, що маємо таку можливість? Чи не маємо ми за що дякувати від часу пере- 1 бування в цій країні, яка нас, скитальців, прийняла, дала можливість працювати, розбудувати життя як матеріяльно, так і морально? І чи не маємо ми за що дякувати тепер, від чотирьох років, коли ми доче калися таки вільної і незалежної України? Правда, здається немає української родини, яка б не потерпіла в той чи інший спосіб від важкої совєтської руки. Але з часом і проминаючими роками призабувається навіть велике горе, а дійсність зали шається таки виразна і обіцююча. Отож треба радіти, коли вдалося нам створити добру теплу родинну атмосферу, коли можемо саме в родинному колі, без журби, без думок ”що буде завтра", перебути принаймні цей один день в році. Отож не нарікаймо і не покпиваймо собі зі "свя того індика”, бо тут суть не в їжі, а в традиційній подяці Богові за все, що вдалося зробити за останній рік. Так дякували перші поселенці, так дякують їхні нащадки і так можемо прилучитися до загальної по дяки і дякувати за безпеку, свободу і за те, що маємо вільну самостійну державу, яка хоч все ще повна небезпек і проблем, але таки є, існує і три мається. Дякуймо за Україну! О-ка 16 ’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
