Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
К Р А С А І Д О Б Р О Т А ЇЇ. НІНА МУДРИК-М РИЦ (1927—1995) Покійна (як незвично це звучить: ’’Покійна”!) Ніна Мудрик-Мриц була дитиною міжвоєнного Львова. За місцем народження, дитинства, молодости і за вдачею та світосприйманням. Батько її, директор ’’Маслосоюзу”, Андрій Муд- рик прийшов із лемківського села Павлокоми, відо мого зі страшної польської масакри населення під час повоєнної окупації Польщею наших західніх окраїн. Директор Мудрик був ’’твердий Лемко” і з тією ж лемківською завзятістю укріплював самобутнє українське економічне життя, ’’державу в державі”, як звали. Інженер Андрій Качор, теж уже покійний, назвав його ’’мужем ідеї й чину”. Мати Ніни, Марія з Середницьких, ввійшла у про відні ряди львівських громадських діячок зі Стрия, славного своїми стрілецькими традиціями. Визначна пластунка з багатомовною кличкою ’’Згода”, невтом но працювала у проводах українських жіночих та релігійних товариств в Україні, Бразилії, Канаді. Лю била казати: ”В організацію не можна ’бавитися’, в організації треба працювати”... Стояла при дитинстві Ніни і улюблена тітка Во лодимира Середницька, яка вже тоді попробувала польської в’язниці (опісля ж — Казахстану). Вона вчила Ніну і її товаришок патріотичних віршів та пісень, а в "чорному сальонику” їх помешкання скла дала разом із друзями пляни дій на Закарпатті. Ще була сестричка, теж Володимира, маленька ’’Дуда”, яка ходила "хвостиком” за сестрою і її подру гами та "пхалася” до дуже серйозних забав ”у Довбу- ша”, в ’’Січових Стрільців” чи інших героїв з її широкої лектури, про яку пильно дбали батьки. Був ще елегійний, тремкий спомин про братчика Юрка, який помер дуже маленьким. З такого кореня виростала Ніна, проходячи що денно у школу попри мури львівської цитаделі, по дірявлені кулями в Листопадові дні. Навчання починала у школі ’’Рідної Школи” ім. Тараса Шевченка під покровом поетки й педагога Константини Малицької. Батьки не забули про до даткову німецьку мову та школу хореографії мето дою Далькроза, яку вела Л. Федак-Дрогомирецька. Ніні було призначено народитися вийнятковою дитиною. Вже хоч би через важку недугу, яка не покидала її від колиски до могили та приводила до щораз нових ускладнень. Ця ж недуга і виробила в дитини недитячу поважність та самодисципліну. Під час веселих дитячих забав, получених із привільним ласуванням, Ніна ніколи не торкнула заборонених їй ласощів. Сама сумлінно дбала і про своєчасність щоденних застриків. Саме життя було для неї що денним і щохвилинним подвигом, і вона свідомо брала на себе цей тягар і — переносила. З того й виросло її інтенсивне відчуття власної особовости та ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 13
Page load link
Go to Top