Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
до кожного вірша львівських мистців Юрія Коха та Ольги Погрібної-Кох. Назва видання “Spurensuche im Juli” . В тому ж осередку виступав у жовтні того ж року Юрій Андрухович, який читав свою прозу і поезію в німецькому перекладі. Про дальші подібні активності (виступ прозаїка Валерія Шевчука у Ляйпціґу, створення ’’Українсько- німецького товариства культурних зв’язків” у місті Байройті та проведений там ’’український тиждень” з літературним вечором, присвяченим творчості поета Ігоря Калинця, на якому він був присутній і читав дещо зі своїх творів) розкажемо у наступному пові домленні. На кінець хочемо коротко розповісти про враження з німецькомовного літературознавчого збір ника, присвяченого Лесі Українці. Професор Юрій Бойко-Блохин, що проживає у Мюнхені, зорганізував ще 1988 р. наукову конфе ренцію, присвячену аналізі творчости Лесі Українки. Йшлося про висвітлення її творчости в контексті сучасних їй європейських літературних течій. Най кращі доповіді були поглиблені авторами, що допра цювали науковий апарат, і видані 1994 р. в прести- жевому науковому видавництві "Белав” (Boehlau). Співвидавцями фігурують два визначні німецькі сла- вісти-літературознавці, що вже віддавна цікавляться також українською літературою: професори боннсь кого та мюнстерського університетів Ганс Роте та Фрідріх Шольц. У збірнику “Lesja Ukrainka und die europaeische Literatur” поміщено 9 статтей та два переклади драматичних поем (’’Одержима”, ”На полі крови”). Серед авторів — канадієць (Альберт Кіпа), словак (Мікулаш Неверлі), два українці (Б. Бойко- Блохин, І. Качуровський), п’ять німців (Г. Ґлясл, Ф. Шольц, Е. Ведель, Г. Роте та померлий недавно Йо- сеф Ган, його перу належать і переклади). Рецензія на цей науковий збірник появиться в одному з на ступних чисел "Сучасности”. СОФІЯ НАУМОВИЧ ТРИ НАГОРОДИ ЛІЛІ ОГІЄНКО Фільм нашої землячки Лілі Огієнко-Олівєр (по чоловікові французові) "Нелегальні діти Антона Ве- берна” користується великим признанням західніх знавців кіна та музики. Бо перший її фільм, який мали змогу оглядати паризькі українці, про "Греко- католицькі церкви”, якось поза українську громаду не вийшов, хоч мав усі задатки мистецького докумен тального фільму. "Нелегальні діти” — це учні славетного Бориса Лятошинського, що захопилися додекафонічною му зикою Заходу, зокрема А. Веберна, й самі творили свої композиції у тому ж стилі. Це, звичайно, не сподобалося комуністичній владі, яка почала їх су воро контролювати, а згодом і переслідувати. З ві домої трійці цих учнів Лятошинського — Грабовсько- го, Станкевича і Сильвестрова — вона вибрала му зику цього останнього і татарки Софії Ґубайдуліної. "Телерама” (8 і 15 вересня 93) писала про нашу авторку фільму таке: "Ліля Олівєр у розмовах з ними відкопує мистецьку підсвідомість країни, з якої вона походить. Вона показує красу цих двох облич, які поступово позбуваються страху... І як музичні ілю страції — "Про і контра” С. Ґубайдуліної та ’’Меди тації” й ’’Серенада” Сильвестрова, з арією баритона "Мені забрали всю радість життя”. Твори цих учнів Лятошинського виконувала Київська консерваторія з диригентом Андрієм Борейком, а фільмувала Укра їнська кінохроніка у Києві”. Ліля Огієнко-Олівєр. Lilia Ohienko-Oliver. Та найпікантніше в цьому фільмі для нас те, що авторка у розмові з ними на вулицях Києва не тільки показала його красу, але й видобула від них цікаві розповіді про те, як викидали композиторів зі спілки за їхню "хуліганську” музику, як арештували Пара- джанова за його фільми, якими захоплювалася Фран ція, як тодішній міністер культури Радянського Со юзу Катерина Фурцева заборонила дириґувати кон цертом їхньому товаришеві й він покінчив життя самогубством... 10 ’НАШЕ Ж ИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top