Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
особливо коли вона, глава іс л а м с ь к о ї країни і просто надзвичайно вродлива жінка, заявила про підтримку Пакистаном ’’Плятформи дій”. На її тлі дещо блідішим виявився виступ президента І с л а н д ії Н ігл іс Фіннбога- доттірі, відтак прем’єр-міністра Банґлядеш Галяда Зі. Новий сплеск емоцій — виступ віцепрезидента Уґанди С. Вандіри Кашібве, яка повідомила не тільки вражаючі цифри про становище жінок в Уґанді (в уряді — шість жінок-міністрів, 35 відсотків членів парляменту — жінки), але й зробила закид самому Генеральному секретарові ООН щодо його нехтуван ня жінками, яке проявилося у відсутності їх на цій конференції... Другий день був не менш цікавим і насиченим, по-своєму сенсаційним, адже того дня виступала Перша леді США Гіларі Клінтон. Знову ажіотаж серед журналістів, представників НДО, які всі хотіли бути в залі, але знову — тільки за талончиками: або ”на Гіларі”, або на пленарне засідання. Я вибрала пле нарне засідання, бо відразу після промови Г. Клін тон мав прозвучати виступ голови нашої урядової делегації віцепрем’єр-міністра Івана Кураса. Звичай но, як промовець він багато втратив від того, що виступав відразу після Першої леді США: присутні в залі не були готові емоційно сприйняти його промову. Дуже важко було говорити про Чорнобиль, про наші проблеми в такій ситуації. Але слід відзначити інше: той факт, що Україні було надано слово в перші дні, при чому відразу після представника США. Це дуже промовистий факт, особливо якщо врахувати, що російська делегація змогла виступити лише на чет вертий день, під кінець пленарного засідання. Правда, і посадовий рівень (міністер), і рівень самого виступу Людмили Безлєпкіної був настільки невиразний, що представниці російських НДО вихо дили ледве не зі сльозами на очах — Росія ”не прозвучала”. Взагалі, робота на конференції — це не тільки слухання виступів на пленарних засіданнях. Це було дуже цікаво, повчально, але далеко не все. Головна робота проводилася на комітетах, на групах країн, у так званих ’’кокусах” (caucuses), де збиралися пред ставники недержавних організацій. Приємно було бачити серед представників НДО наших жінок — голову Союзу Українок Атену Пашко, представницю Жіночої громади Тамару Мельник. А зі Зореславою Ш кіряк-Нижник я Жіночої громади ми тісно спів працювали у ’’кокусі” Схід—Захід. Користуючись під тримкою наших сестер з діяспори — Ірини Куро вицької, Анни Кравчук, Оксани Соколик, Майї Грудки, ми змогли там дуже активно заявити про Україну, тим більше, що великий тягар взяла на себе Оксана Куц, працівниця Представництва України в ООН. Вона, до речі, дуже активно працювала на конференції. Вільно володіючи англійською мовою, змогла пра цювати в штаті газет ’’Бейджін воч”, вмістити там кілька матеріялів, у яких, зокрема, йшлося й про роботу української недержавної делегації. Взагалі робота конференції варта того, щоб про організацію її системи знали більше. Було три вели ких заходи: поїзд Тельсінки — Пекін”, в якому брали участь наші представниці, зокрема Тамара Величко (Союз Українок), Ольга Кобилянська (Жіноча гро мада) та ще кілька представниць НДО. Був Форум, де ідеї жіночого руху ’’варилися” в котлі представ ниць усього світу, і була власне конференція, яка працювала вже з підготованими документами — як державного, так і недержавного рівня. У нас на дер жавному рівні документи готувала голова управління прав людини в ООН Ніна Ковальська. Вона, до речі, головувала в групі країн перехідної економіки, де Україна була обрана на голову 23 країнами. З членів державної делегації хотіла б ще відзначити Олену Крандакову — голову Комітету у справах жінок, ма теринства і дитинства при Президенті України. Вона бувала і на засіданнях Групи 23, і на пленарних засіданнях, працювала з делегаціями інших країн. Решту наших представників важко було піймати, були дні, коли місця української урядової делегації були порожніми зовсім... У зв’язку з цим, скажімо, Ірина Куровицька висло вила своє спостереження: дуже невдало зформовано склад офіційної української делегації, а Оксана Со колик сказала ще чіткіше: ”Хай би від України висту пила Перша леді — дружина Президента”, може тоді жіночий рух був би більш організованим. Із цим твердженням погодилися всі делегатки СФУЖО. Це, звичайно, тільки побажання. Робота україн ських жіночих організацій на державному і недержав ному рівні — то справа жінок України. Можемо ска зати, що прорив на міжнародну арену відбувся. Від нашого ’’кокусу” представниця Польщі В. Новицька виступила на пленарному засіданні і таки згадала проблему Чорнобиля, яку саме ми запропонували їй включити до промови. На державному рівні, голо вуючи в Групі 23, Україна представила разом з інши ми делегаціями дев’ять поправок до Деклярації і Плятформи дій, які, зокрема, стосувалися наших ре гіональних особливостей. Забльоковано (до речі, і з нашою допомогою) кілька поправок російської деле гації, спрямованих на ущемлення прав жінок, тощо. Цікаво, що Олена Крандакова виступила від цієї гру пи країн в останній день роботи Конференції і цим самим Україна ще раз змогла промовити до світу. Ольга Кобець, голова Всеукраїнського жіночого Товариства імени Олени Теліги. 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
