Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
особливо коли вона, глава іс л а м с ь к о ї країни і просто надзвичайно вродлива жінка, заявила про підтримку Пакистаном ’’Плятформи дій”. На її тлі дещо блідішим виявився виступ президента І с л а н д ії Н ігл іс Фіннбога- доттірі, відтак прем’єр-міністра Банґлядеш Галяда Зі. Новий сплеск емоцій — виступ віцепрезидента Уґанди С. Вандіри Кашібве, яка повідомила не тільки вражаючі цифри про становище жінок в Уґанді (в уряді — шість жінок-міністрів, 35 відсотків членів парляменту — жінки), але й зробила закид самому Генеральному секретарові ООН щодо його нехтуван ня жінками, яке проявилося у відсутності їх на цій конференції... Другий день був не менш цікавим і насиченим, по-своєму сенсаційним, адже того дня виступала Перша леді США Гіларі Клінтон. Знову ажіотаж серед журналістів, представників НДО, які всі хотіли бути в залі, але знову — тільки за талончиками: або ”на Гіларі”, або на пленарне засідання. Я вибрала пле нарне засідання, бо відразу після промови Г. Клін тон мав прозвучати виступ голови нашої урядової делегації віцепрем’єр-міністра Івана Кураса. Звичай но, як промовець він багато втратив від того, що виступав відразу після Першої леді США: присутні в залі не були готові емоційно сприйняти його промову. Дуже важко було говорити про Чорнобиль, про наші проблеми в такій ситуації. Але слід відзначити інше: той факт, що Україні було надано слово в перші дні, при чому відразу після представника США. Це дуже промовистий факт, особливо якщо врахувати, що російська делегація змогла виступити лише на чет вертий день, під кінець пленарного засідання. Правда, і посадовий рівень (міністер), і рівень самого виступу Людмили Безлєпкіної був настільки невиразний, що представниці російських НДО вихо дили ледве не зі сльозами на очах — Росія ”не прозвучала”. Взагалі, робота на конференції — це не тільки слухання виступів на пленарних засіданнях. Це було дуже цікаво, повчально, але далеко не все. Головна робота проводилася на комітетах, на групах країн, у так званих ’’кокусах” (caucuses), де збиралися пред ставники недержавних організацій. Приємно було бачити серед представників НДО наших жінок — голову Союзу Українок Атену Пашко, представницю Жіночої громади Тамару Мельник. А зі Зореславою Ш кіряк-Нижник я Жіночої громади ми тісно спів працювали у ’’кокусі” Схід—Захід. Користуючись під тримкою наших сестер з діяспори — Ірини Куро вицької, Анни Кравчук, Оксани Соколик, Майї Грудки, ми змогли там дуже активно заявити про Україну, тим більше, що великий тягар взяла на себе Оксана Куц, працівниця Представництва України в ООН. Вона, до речі, дуже активно працювала на конференції. Вільно володіючи англійською мовою, змогла пра цювати в штаті газет ’’Бейджін воч”, вмістити там кілька матеріялів, у яких, зокрема, йшлося й про роботу української недержавної делегації. Взагалі робота конференції варта того, щоб про організацію її системи знали більше. Було три вели ких заходи: поїзд Тельсінки — Пекін”, в якому брали участь наші представниці, зокрема Тамара Величко (Союз Українок), Ольга Кобилянська (Жіноча гро мада) та ще кілька представниць НДО. Був Форум, де ідеї жіночого руху ’’варилися” в котлі представ ниць усього світу, і була власне конференція, яка працювала вже з підготованими документами — як державного, так і недержавного рівня. У нас на дер жавному рівні документи готувала голова управління прав людини в ООН Ніна Ковальська. Вона, до речі, головувала в групі країн перехідної економіки, де Україна була обрана на голову 23 країнами. З членів державної делегації хотіла б ще відзначити Олену Крандакову — голову Комітету у справах жінок, ма теринства і дитинства при Президенті України. Вона бувала і на засіданнях Групи 23, і на пленарних засіданнях, працювала з делегаціями інших країн. Решту наших представників важко було піймати, були дні, коли місця української урядової делегації були порожніми зовсім... У зв’язку з цим, скажімо, Ірина Куровицька висло вила своє спостереження: дуже невдало зформовано склад офіційної української делегації, а Оксана Со колик сказала ще чіткіше: ”Хай би від України висту пила Перша леді — дружина Президента”, може тоді жіночий рух був би більш організованим. Із цим твердженням погодилися всі делегатки СФУЖО. Це, звичайно, тільки побажання. Робота україн ських жіночих організацій на державному і недержав ному рівні — то справа жінок України. Можемо ска зати, що прорив на міжнародну арену відбувся. Від нашого ’’кокусу” представниця Польщі В. Новицька виступила на пленарному засіданні і таки згадала проблему Чорнобиля, яку саме ми запропонували їй включити до промови. На державному рівні, голо вуючи в Групі 23, Україна представила разом з інши ми делегаціями дев’ять поправок до Деклярації і Плятформи дій, які, зокрема, стосувалися наших ре гіональних особливостей. Забльоковано (до речі, і з нашою допомогою) кілька поправок російської деле гації, спрямованих на ущемлення прав жінок, тощо. Цікаво, що Олена Крандакова виступила від цієї гру пи країн в останній день роботи Конференції і цим самим Україна ще раз змогла промовити до світу. Ольга Кобець, голова Всеукраїнського жіночого Товариства імени Олени Теліги. 8 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИСТОПАД 1995 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
