Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
го і Дмитра Донцова. У свій час Могилянський різко виступив проти Донцова на сторінках петербурзької "Речи", а через десять років Донцов редагуватиме журнал, в якому Ладя Могилянська друкуватиме нічим незаанґажовані поетичні тексти. Слово в поетич ному світі Могилянської виконувало цілком одмінну функцію, ніж у соціальних і політичних завданнях її батька та Д. Донцова. Про поетичне слово Ладі Моги лянської можна сказати тезою Вячеслава Липинсько- го: ’’Слово, коли воно має бути творчим, повинно служити життю, але безплідно намагатись нагинати життя до своїх законів. Закони слова: закони логіки, закони діялектики тільки тоді можуть придбати творчу силу, коли вони служать не самим собі, а тому ірраціональному, нелогічному, стихійному, з якого родиться все життя, в тім числі і саме слово.” (’’Листи до братів-хліборобів”). Творчий шлях Ладі Могилянської дуже короткий — дебют у 1923 році, а через сім років — ув’язнення. Особливої уваги заслуговують такі твори як поезія ’’Зимою не кораґіі...” та баляди ’’Осіння поема” і ”В день святого Юрія”. Характерно, що поетичні тексти Ладі Могилянської повні недомовлень, слово стає багатозначним, смислова структура — множинною. Поетеса намагається проникнути у багатомірність людського буття, у многоликість людського ”я”, віддзеркаленого на фоні ”не-я”, що виступає у неї в ролі Бога, світу. У поетичному світі Ладі Могилян ської особливе місце займає розуміння нею гріха як способу пізнання буття, як прориву за данність, як прирощення своєї семантики. Поетеса виводить по няття гріха за вузькі рамки теологічного трактування на рівень онтологічний: Усі гріхи на прощі Скажу я без прикрас. Хай той, хто найдорожчий, Простить у третій раз... ("Зимою не коралі...”) І цілуючи білий слід його, Проридала душа свій гріх... Ой навіщо до раю світлого Вводиш, Боже, вродливих святих? (”В день святого Юрія”) В онтологічному аспекті можна інтерпретувати розуміння поетесою смерти як продовження життя, як феномен життя. Тому у "Дні святого Юрія”: Міліони прозорих метеликів Прославляли життя і смерть... У поезії Ладі Могилянської наявна діялектика життя і смерти, яка наповнює смислом і глибиною людське буття. Життя — весна, ’’божевільна біла бу ря”, втілення безтурботного, грайливого. Смерть — осінь, глибока мудрість, зрілість, ”таємничо-тихе дно Зимою не коралі, Зимою скрізь сніги. А на сніги упали Мальовані гріхи... Прощальная неділя Прощальним сном горить. Я ж радощів хотіла... Простіть мені, простіть. Весною йду на прощу Моя музична туго, Замолювати гріх. Тепер я не твоя! Хто серцю найдорожчий, Прости мені удруге, І хто миліш за всіх? Іду на прощу я... Веселії, барвисті Веснянії стежки, Цвітуть мов аметисти Мальовані гріхи... Усі гріхи на прощі Скажу я без прикрас. Хай той, хто найдорожчий, Простить у третій раз... ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1992 7 ЛАДЯ МОГИЛЯНСЬКА ЗИМОЮ НЕ КОРАЛІ... І я тепер святая, Я помолюсь за всіх Бо я тебе кохаю, Мій смарагдовий гріх... криниці”. Немає в поетичному світі Ладі Могилян- ської чіткого розмежування дійсности і сну. У дійс ності, в сущому світі людина постає перед нами як данність, натомість у сні — варіянт людини можливої, елемент її доповнення. Звідси — ’’весняний сон” і ”сон осінній”, ’’надійний сон” і ”сон прощальний”, ”сон землі”. Поезія Ладі Могилянської — складне плетиво реального і уявного, дійсного і можливого. Дійсність органічно вливається в сон, сон — у дійс ність, смерть стає поштовхом до нового життя: І прийде випадковий подорожній, Немов би чув, неначе б знав усе, І в подарунок чистий і урочий Весни своєї зайвину принесе... Про творчість Ладі Могилянської писали тільки в діяспорі. Першим включив її поезії у свою антоло гію ’’Обірвані струни” (Нью-Йорк, 1955) Богдан Крав ців, потім з’явилося кілька статтей у різних альма нахах. Настав час включати поетичний доробок Могилянської у фундаментальне дослідження літе ратурного процесу на Україні 20-их років. Постать справжнього мистця зникає за його поезією, тому говорити про Ладю Могилянську, значить вести ді- ялог з її поетичним світом, таким глибоким і оригі нальним. Поза всяким сумнівом, поетичне слово Могилянської знайде свого читача, і тим, хто заціка виться творами поетеси, варто відкрити пожовклі сторінки періодики 20-их років: ’’Червоного шляху”, ’’Життя і революції”, ’’Нової громади”, ’’Літературно- Наукового Вістника”...
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
