Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
права яких не будуть порушені, української націо нальної істотности й духовно-історичної субстанції, як основоположної риси всіх державних установ та інституцій України. Ю. Шимко від імени громади запропонував також розглянути питання про надан ня, шляхом окремих, двобічних договорів, подвій ного громадянства тим українцям, які поселилися поза межами України. Цю пропозицію заля зустріла гучними оплеска ми. Мені ж особливо припала до душі думка Юрія Шимка про те, що, перш ніж йти на словесне прю один проти одного, прийшов час декотрим із нас висповідатися за минулі гріхи й помилки та скласти публічне покаяння. Народові, якому довелося жити протягом трьох поколінь в обставинах бездухов- ности та відсутности віри, покаяння — це дійсно відважний крок. Необхідності кожному, хто усвідомлює себе укра їнцем, визначитися, знайти себе у новій реальності, присвятив багато уваги в доповіді "Східня діяспора: усвідомлення своєї ролі” член координаційної Ради Товариства "Славутич” Олександер Руденко-Десняк (Москва). Що ж болить українців зі сходу, тих майже сім мільйонів наших братів і сестер, які живуть на тери торії колишніх республік СРСР? Найперше — хто я є для України: син чи пасинок? І друге — що є Україна для мене? Тобто людей хвилює відчуття своєї необ- хідности для України, без чого святково-збудже- ному національному почуттю так важко бодай част ково реалізуватися. Очевидно, тут багато залежить і від самої Украї ни, її готовности подати руку допомоги і підтримки, не лише моральної, своїм синам і дочкам, котрі також сповна зазнали всіх утисків тоталітарної системи, від того, як швидко вона виробить і почне здійсню вати державну політику щодо своїх співвітчизників за межами України. Це потрібно українцям, які нині жи вуть на теренах держав СНД, але це потрібно й Украї ні, якщо вона свідома того, що не можна і навіть під ступно змарнувати, гідно не відзначити і не реалі зувати знання і досвід, які їй від усього серця пропо нує найбільш освічена й свідома частина східньої діяспори. Адже і в такий спосіб вона може сприяти створенню повнокровного українського ’’іміджу” в світі, доповнити уявляння про українську духовність і національний менталітет. Москва і Петербург, Комі республіка, Чукотка, Якутія, Далекий Схід, Казахстан, Сибірські просто ри. Ось дуже приблизна карта розселення нашої східньої діяспори. А ще країни Балтії, Закавказзя, Середньої Азії... І всі ці люди чесно працювали й працюють всюди, де б не опинилися, змушуючи з повагою дивитися на себе, як на українця, своє нове оточення. ’’Нехай же ніхто з них не відчує себе від рубаною гілкою. Матеріялізуємо, нарешті, високі слова про нашу єдність”, — так закінчив свою до повідь Олександер Руденко-Десняк. Чимало яскравих, змістовних, конструктивних ви ступів було ще на Форумі. Переповісти їх — те саме, що переповісти наше життя, до краю розмаїте, повне проблем і трагічности, та все ж не позбавлене опти мізму, бо таки мусить обернутися нашою силою здо бута дорогою ціною державність. Про це особливо емоційно говорили на Форумі жінки, яких було хоч і не забагато, але вони таки були у складі переважної більшости делегацій і додавали барв родинности, отже — й впевнености, що все буде гаразд. Чи були окремим рядком зазначені у програмі Форуму і його заключних документах жіночі проб леми? На жаль, ні. Щоправда, на одній із секцій — з питань координації співробітництва громадських ор ганізацій української діяспори та України — перед бачалося обмінятися досвідом співпраці жіночих осе редків. На її засіданні були присутні і голова СФУЖО Марія Квітковська, і голова Союзу Українок Америки Марія Савчак, і союзянки та членки Жіночої Гро мади з України. Вони й виступили, та в мене, чесно кажучи, склалося враження, що цього разу слово їм надавали ’’для годиться”. Та вибачимо й керівників секції: в дуже стислий час їм слід було виробити організаційні й цільові засади створення Української Світової Координацій ної Ради (УСКР). Віднині, за рішенням Форуму, ця організація координуватиме зусилля світового укра їнства задля утвердження позицій незалежної україн ської держави у світовому співтоваристві, задля доб ра кожного з нас. До складу УСКР (до неї на паритетних началах увійшли представники України, західньої та східньої діяспор) обрано й жінок, зокрема, Марію Квітков- ську, Уляну Дячук, народного депутата України Ла рису Скорик. До речі, відчуваючи деяку несправедливість, ви явлену до жінок під час роботи секції, Л. Скорик запропонувала усім делегаткам Форуму наступного дня зібратися за ’’своїм” круглим столом. Вони й зібралися. Тільки столів виявилося два. До одного жіноцтво запросили членки Союзу Українок в Укра їні, до другого — Жіноча Громада. Можна собі уя вити, як непросто було нашим гостям зробити вибір, вирішити до якої світлиці піти (обидві зустрічі відбу валися практично водночас), як і те, наскільки важко було нам відповісти на запитання гостей: ’’Чому так? Хіба не можна було об’єднатися для зустрічі?” Що ж, це ще один штрих до нашого сьогодніш нього життя-буття. Як було б добре, якби до Мані фесту політичних партій, рухів, об’єднань, угрупо вань, громадських організацій України та української еміграції, з яким ознайомив учасників Форуму й уро чистого засідання Іван Драч і ляйтмотивом якого став заклик до єдности в ім’я побудови незалежної української держави, слідом за чоловіками приєдна лися й жінки. Київ, серпень 1992 р. 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top