Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Calendar
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
вона дописувала до ’’Діла” — єдиного українського щоденника. Там якийсь час редаґувала жіночу сто рінку. Жіноцтво висувало потребу журналу чи газети від часів Наталії Кобринської. Спочатку не було передплатників на такий журнал, потім не було фондів, згодом точилися дискусії про відношення жіночої преси до політичних партій, котрі, само собою, хотіли тільки журналістичних прибудівок. Видання Кисілевської та Коломийської Жіночої Гро мади були спрямовані на село і не могли задовіль- нити зростаючих кіл освіченого жіноцтва. "Нова хата”, вдалий та атрактивний журнал, мало уваги приділяв політиці та громадській праці. Рудницька була серед тих жінок, які активно боролися за ство рення жіночої преси. У зв’язку з конгресом у Ста- ниславові того ж року вона видала брошурою есей- промову ’’Українська дійсність і завдання жінки”. Конґрес підкреслив наявність читацької публіки, зацікавленої жіночими питаннями, та приспішив ви дання жіночої газети. Двотижневик ’’Жінка” під ре дакцією М. Рудницької був тому вдалим часописом, що мав і автора, і читача. З початком 1938 року став виходити ще один жіночий часопис, присвячений масовій публіці, ’’Українка”. Коли уряд, який часто цензурував статті в ’’Жінці”, заборонив журнал, на його місце 1 жовтня 1938 року появилася ’’Грома дянка”. Перше число було повністю сконфісковане, друге значно постраждало від польського цензора. По війні, коли Рудницька намагалася відновити жіночі публікації та самостійний жіночий рух, газета, яку видавали жінки, звалася ’’Громадянка”, підкреслюючи не тільки намагання, але й зрілість жінки до громад ського та політичного життя. Закінчення в наступному числі. 11. Листування Зінаїди Мірної з Ганною Чикаленко- Келлер, Архів Ганни Чикаленко-Келлер, не укаталогований фонд в бібліотеці УВАН, Нью-Йорк. 12. Ольга Левицька-Басараб, яку польська поліція за мордувала, підозріваючи її у членстві ОУН, була членом головного відділу Союзу Українок в час своєї героїчної смерти. 13. "Sprawozdanie MniejszoSci Narodowych”, III, 1933, стор. 3-4. ОКСАНА ЗАБУЖКО ОСІННЯ МЕЛОДІЯ НА ДВА ГОЛОСИ ’’Дириґент останньої свічки’ Київ, 1991 р. Жіночий Я приїхала в осінь, по губи наповнена морем, Мій застояний смуток ніхто іще не сколотив... Я пишу тобі осінь, на аркуші білім і хворім, Коли листя по краплі тече з щільників золотих. Поки місто метляє на вітрі циганським подолом, І ошматтям ходи, й голосів, і веселого «Фелічіта», — Я пишу тобі осінь, що гірко пропахла Подолом, — Як замшілий манускрипт, якого ніхто не вчита. Я народжена в осінь. Я вийнята з неї, мов з рани. Це від неї мій голос іще завидна постарів, Це я з нею заклята — вертатись додому над ранок З голубими слідами цілунків нічних ліхтарів. І немає такої судьби і такої печалі, Щоб мені не світилися суттю крізь шкло повсякдень, Це все осінь, коханий. Це осінь мене намовчала Передсмертною зрілістю плоду, що — от! — упаде... Я пишу тобі лист. Я пишу тобі осінь — а ти вже На тім березі літа, і знов я — мов замкнутий шлюз... Я пишу тобі осінь — і аркуш всихає, скрутившись. Я пишу тобі осінь, якої не надішлю... Чоловічий ...Бо минається літо, бо губи всякають, як вишні, Фіолетовим соком — у жовті пергаменти лиць. Ти проходиш по парку, така безнадійно колишня, У сліпучому білому платті між деревами — як фотобліц. 12 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЖОВТЕНЬ 1992 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top