Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
люди, міста і села, скарби народної культури. Буду чи учасником війни, офіцером Радянської Армії, я як художник розумів вартість тих скарбів для народу і глибоко сумував з приводу тих непоправних втрат. І вже в ті суворі часи в мене зародився за дум збирати мистецькі скарби народу. Я поклявся, що як лише закінчиться війна і зостанусь живим, то наскільки вистачить моїх зусиль і коштів, — буду збирати зразки народного мистецтва, для власної творчості та популяризації серед народу. ” Після війни Іван Гончар вертається до Києва. Тема війни, як відгомін давніх боїв у творчості скульптора. — ’’Прапор перемоги над Берліном”, ’’Боєць виносить з поля бою раненого побратима”, ’’Клятва” і інші. П’ятдесяті роки знаменні серією скульптурних портретів — І. Сковороди, О. Гончара, А. Малишка, Л. Українки, М. Лисенка, М. Коцюбин ського, М. Заньковецької. А ще сокровенне — ми стець знову передумує, перечитує і продовжує свою Шевченкіану новими творами — ’’Шевченко — ху дожник”, ’’Кобзар”, ’’Кобзар — бандурист”. Іван Гончар в 1956 року починає їздити містами і селами України змальовувати, описувати, збирати, рятувати твори старовинного національного мистец тва. На Поділлі рятує від знищення гончарні горна з XVII ст., в Чернігові малює краєвиди міста, дістає букіністичну літературу, на Гуцульщині народний одяг, славнозвісні писанки, ліжники, вироби мосяж- ників. Пошуки етнографа не виключають творчої праці. Виникає чудовий портрет Бориса Гмирі, осо бистого друга мистця. І знову дороги на Полтавщи ну, і щасливе повернення із бібліотекою унікальних книг із українознавства. Іван Макарович пристосо вує свій будинок для створення в ньому історико-ет- нографічного музею, який відвідують тисячі людей, більше як із п’ятдесяти країн світу. Він поповнює свою колекцію, укомплектовує. Збирає найтиповіші зразки музичних інструментів — ліри, цимбали, бан дури, кобзи. Зразки зброї — козацька шабля, келепи — зброя гуцулів, козацькі пістолі XVII ст., топірці, полковничий пірнач, козацькі порохівниці... І в скульптурі козацька тематика — І. Сірко, Кривоніс, Наливайко, Сагайдачний, Гонта, Залізняк. І знову дороги, дороги до свойого народу по забуті скарби для допомоги у вивченні і збереженні. У 1960 р. Іван Гончар одержує звання заслуже ного діяча Мистецтв України. Виставки, його кращі роботи в музеях Києва, Львова, Москви, Харкова, Польщі, Чехословаччини, Фінляндії, Китаю. Про нього створюють фільм — ’’Соната про художника”, де звучать слова самого Івана Макаровича про скарбницю українського народного мистецтва. Патріота, громадянина, мистця Івана Гончара непокоїть відношення до народного мистецтва — скарбів минулого і справ сучасних. Етнографа Івана Гончара турбує стан музеїв України, в якихлкспона- ти зберігаються в невідповідних умовах, а керів ники, — часто люди далекі від розуміння мистецтва. Садок перед домом-музеєм Івана Гончара Garden in front home/museum of Ivan Honchar. Навчальні заклади не забезпечують виховання спе- ціялістів на належному рівні, професіональне мистецтво губить національний характер, а невміло керовані новостворені організації масово виготов ляють безликі речі, страшні своєю безвартістю. Мистець виготовляє шістнадцять історико-етно- графічних альбомів, в яких збирає документальні фото із різними зразками народного вбрання. Над ними він дбайливо працював на протязі двадцяти п’яти років. В музеї Івана Гончара зібрано близько п’ятьсот зразків національних костюмів усіх регіонів республіки, понад 800 рушників та десятки тисяч ін ших унікальних ріжножанрових експонатів — шедев рів народного мистецтва України. Тяжко повірити, що й сьогодні це все ще приватний музей. * ★ * Я мала щастя весною 1971 року прийти на вули цю Наводницьку, до будинку, де проживає Іван Ма карович Гончар. При вході схилилась перед кали 4 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
