Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЄВ ГЕН С В Е Р С Т Ю К ДЕРЕВО Змалку він любив малювати пейзаж з розлогим сухим деревом Але йому казали що справжній художник малює буйне зелене дерево Він задумався заслухався в пісню давнини і почав прозирати пору молодості й весни коли це дерево в повені сил шуміло і жило на лютих вітрах часу. В його серці ожив солодкий біль борні хміль старого червоного вина і глибинним голосом єства душа заспівала на повен голос свою урочу пісню. Геній з ласки Божої Перо літало по білім папері не відаючи що творить Він поглядав на доли юним творцем легенди Пророком Минулого Прийдешнє було йому закрите Зачарований вдивлявся у вічну ріку з ожилих верховіть дерева і не бачив що воно справді пускає памолоди і трепетно чекає на свого генія Любові і Віри Пророка Майбутнього Він був дивним слабким перельотним птахом його життя струменіло химерним тремтінням срібної павутинки на сонці тонкої струни яка жила доки бриніла творила веселу мелодію Високо занесений вітром часу птах перельотний прощально змахнув крилом загубив своє дерево І рятівний дзвін джерела (із збірки поезій, яку приготовляє до друку О б’єднання Письменників "Слово”). Бездомним і хворим вдивлявся з чужої далини в непривітні пустельні дороги і розгадував у маленькому велику Тайну І лише коли зависав роздвоєний між небом і землею то його крила мерехтіли таємним відблиском світу іншого потім опускались у вирії в невимовному світлі Вічного Міста і блякли СЕЛО ВАРВАРІВКА Поле бою не родило тридцять літ. Поле бою ще боліло тридцять літ. І мовчало перед небом як граніт І носило слід запеклий мертвий слід. Скільки доль і скільки цвіту тут було Тут сплелося в чорнім вихрі-полягло! Догоряє-вигасає в білі дні А ночами ще вертається вві сні. І землі тут ні забути, ні сховать. Ніби свідок і учасник, ніби гать. Все німіє і не сміє тут рости. Тільки терня і похилені хрести. Але люди сіють знов і хочуть жнив — призабули, повернулися до нив. Бо людина на землі іде на все, І людина на землі усе знесе. 2. VI.81 2 НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top