Skip to content
Call Us Today! 212-533-4646 | MON-FRI 12PM - 4PM (EST)
DONATE
SUBSCRIBE
Search for:
About Us
UNWLA 100
Publications
FAQ
Annual Report 2024
Annual Report 2023
Annual Report 2022
Annual Report 2021
Initiatives
Advocate
Educate
Cultivate
Care
News
Newsletters
Sign Up For Our Newsletter
Join UNWLA
Become a Member
Volunteer With Us
Donate to UNWLA
Members Portal
Shop to Support Ukraine
Search for:
Print
Print Page
Download
Download Page
Download Right Page
Open
1
2-3
4-5
6-7
8-9
10-11
12-13
14-15
16-17
18-19
20-21
22-23
24-25
26-27
28-29
30-31
32-33
34-35
36-37
38-39
40
ЮРА ШКРУМЕЛЯК РОМАН ЗАВАДОВИЧ МІЙ КРАЙ Україна — край мій рідний Від Кавказу по Карпати, Хоч веселий — не свобідний Він великий і багатий! Де є в світі кращі ріки Як Дністер, Дніпро-Славута? Хто покине їх навіки, Тому в серці вічний смуток. Де є в світі кращі гори? Де таке повітря свіже? Де шумлять так гарно бори І хвилює спіле збіжжя? Де миліше сонце світить? Де ясніше зорі сяють? Де солодше пахнуть квіти — Як у нашім ріднім краю! О. ГАЄЦЬКА ”НА ЩОГЛУ ПРАПОР!” Ми відкриваємо табір... Струнко, друзі! Під ноги шовком стелиться трава, І під пташиний щебет на галуззі Дзвенять привіту радісні слова: ’’Сюди прийшли ми в гості до природи, По усміх сонця, лісу дивний спів, По буйну радість волі і пригоди, Що поїть чаром серце юнаків!” ”На щоглу прапор!” Мов крилата птиця, Злітає вгору синьо-жовтий стяг — Цілує сонце наші чола, лиця, Промінцями лягає на устах. Уже палає в лісі перша ватра — Яка ж чудова вимріяна мить! І ліс привітно дивиться на шатра, І річка стиха приязно шумить. Шуми, радій, співай, природо, з нами, Над синім лісом громом загрими, Щоб ми цвіли веселими квітками, Щоб, мов дуби, росли-міцніли ми! ПУСТИ МЕНЕ, МАМО, ДО ТАБОРУ Адріяна збудили соняшні промінчики, які крізь вікно дісталися в хату та гладили хлопчи ка по голівці. В кімнаті вже був рух. Мама скла дала речі до великої валізки, а Ляриса пакувала свою лялю і книжечки. Адріян вже знав, що вони поїдуть з татком і мамою в гори, де можна буде купатися в басейні, бігати і гратися м’ячи ком. Адріян чув, як мама говорила до його старшої сестрички Ляриси про ’’табір пташат” для дітей, які ще не ходять до школи. Він ще не розумів що таке табір, але знав, що до табору піде тільки Ляриса, його нерозлучна товаришка забав, а він буде з мамою. Приїхали. У великій їдальні на ’’Союзівці” було дуже гамірно. Там було багато маминих приятельок і мама оповідала, як вони всі ко лись давно їздили разом на великі пластові та бори. Тепер приїхали їхні діти — ’’пташата” до свого першого табору. Були тут вже дві се стрички, Катруся й Таня, Маркіян зі своєю ба бусею Нелею, були теж діти тети Оленки й Мирки та другі. Коли всі станули в пари, щоби перейти до будинку ’’Львів”, де починався табір — Адріян заплакав. — Мамо, я вмію гарно говорити і співати, сам одягатися й сам їсти, — я теж хочу бути в таборі. Не було ради — і комендантка Маруся при- няла маленького таборовика до гурту. Радости було багато, хоч після першої ’’прогульки” ма ленькі ніжки добре втомились. Адріян гордо ходив зі свистком і відзнакою ’’лелека” по таборі. 34 ’’НАШЕ ЖИТТЯ”, ЛИПЕНЬ-СЕРПЕНЬ 1989 Видання C оюзу Українок A мерики - перевидано в електронному форматі в 2012 році . A рхів C У A - Ню Йорк , Н . Й . C Ш A.
Page load link
Go to Top
1 
2-3 
4-5 
6-7 
8-9 
10-11 
12-13 
14-15 
16-17 
18-19 
20-21 
22-23 
24-25 
26-27 
28-29 
30-31 
32-33 
34-35 
36-37 
38-39 
40 
